Софія Парфанович - Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота

Здесь есть возможность читать онлайн «Софія Парфанович - Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Чікаґо, Год выпуска: 1961, Издательство: Видавництво Миколи Денисюка, Жанр: Историческая проза, Домашние животные, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Так отже: книжка ця про котів. Так і не інакше. Про котів і людей, коли вони жили в затишку довоєнних буднів, і про людей і котів, коли попали в заметіль війни.» (с) С. Парфанович

Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Взяв до рук том ВКПб, що залишився з недавніх большевицьких шкільних підручників, присів на стільці й роздумував.

— «Часи величезних змагань між світами». Здається, що це тільки большевицько, чи там російсько-німецька війна, але то змагання світоглядів, змагання світових, вікових імперіялізмів під фірмами, он як ця, російська, чи теж он та друга: Майн Кампф.

Ота друга лежала на столі. Мала приблизно таке значення як недавно тому перша.

— Одна варта другої, але закінчення Майн Кампф досконале, принаймні ясно як на лопаті виложене, що кому: німцям панування, іншим загибіль. Шкода, що в ВКПб цього не сказано ясно. Було б виразно знати — куди й кому, і не треба б на власній шкірі випробовувати.

Тримав у руці харчі й роздумував де примістити. Бо що мішечок з цукром, чаєм, крупи, смалець в пушці, кава в консерві, гречана каша йдуть до наплечника — було ясне. Там вони завше йшли перед кожною прогульною. Але: солодке печиво, кругла й незручна булка, несиметричний медівник.

— Жінки ніколи не думають логічно: прецінь знали, що буду пакувати. Така он булка: що то за форма? ані коло, ані півкуля, якийсь сегмент вальця чи що. Ще обчислити поверхню — пів біди, але як спакувати?

Бицьо перестрибнув на запаковану вже валізку. Стоячи на ній, переступав з ноги на ногу, відчинював ротик і дивився з великим запитом в очах на Юрка. Він бо складав тепер до течки папери й необхідні під час дороги речі.

— Ага! добродій думають, що понесу їх до кицьки! Нема, нема! Покінчилася розпуста! — Юрко засміявся: Бицьо привик в його течці їздити «до панни».

Наплечник, валізка, течка.

Юрко виріс. Його великі ноги потребували майже найбільшого розміру черевиків. Бурий одяг з-перед двох років мав короткі рукави. Та, як на воєнні часи… врешті Юрко привик до своїх речей і не любив змін.

Сірий плащ, ясніший капелюх. На спині наплечник, в руках: валізка й течка.

Двері заскочили з металевим звуком замка, потім гомоніли сходи під його важкими, гучними кроками. Стукнула входова брама.

Юрко був на вулиці. Вийшов на власні стежки…

Дім, як мала, забута пристань за кораблем. Колись виплинув з неї на широкі хвилі океану. Колись, давно. Мала, забута пристань, мольо, що на ньому блимають маяки… кілька кранів, що стримлять під вечірнім небом… забута мельодія, що з вікон якогось дому несеться на вулички в вечірньому півсутінку. Забута мельодія з грамофонних пластинок.

І хлюпають хвилі об кам’яні бльоки обмурівки, хлюпають, шумлять і відпливають у нічну даль водяних просторів.

* * *

Віра стояла на порозі Юркової кімнати. Пусткою віяло в ній по його від’їзді, хоча всі речі нібито були на місці. Його книжки і зошити на поличках припадали порохом, як і давно забуті хлоп’ячі іграшки; вони всі були технічні — як от конструктор. Там був «Малий Едісон»: коробка шпульок, дротів, складових частин телеграфу, телефону та інших електричних машин. Ще не так давно Юрко говорив із своєї кімнати до Віри телефоном власної конструкції. Або посилав їй депешу, писану знаками Морзе, яких Віра мусіла спеціяльно навчитися. Усе те вже давно припало пилом. Юрко поїхав у світ учитися — як будувати справжні машини.

На його столі тепер дрімав Бицьо, склавши чемно лапки. Хто зна, може він чекав на прихід хлопця? Бо там оці рисунки, зшитки, папір… І часом м’яка Бицьова лапка згортала зі столу олівці, пера та ґумки. Дивився згори, як вони падають і розкочуються — та за ними не бігав, як колись його мати, бо довготривала хвороба обмежила його рухливість.

— Не прийде вже наш хлопець, Бицю! — говорила Віра, пестячи котика. — Поїхав далеко, далеко й забуде за нас.

Розділ ІV

З невідомої країни

Одного ранку в хату ввійшла дівчинка, її привела одна жінка та залишила під опікою Стрільчука: Віри не було ще в хаті. Дівчинка йшла вздовж стіни, доторкаючи її уважно своїми тонкими дитячими пальчиками. Стрільчук повчав її:

— Це, Лідочко, кімната, що ми в ній їмо. Вона невелика і в ній стоїть тільки стіл, крісла та шафа з тарілками.

Лідочка пройшла спочатку кімнату поперек, простягнувши наперед себе руки. Потім вона йшла вздовж стіни та доторкала кожен зустрічний предмет.

— То шафа, — пояснював Стрільчук — а тут стіл. А тепер, Лідочко, двері й крізь них ми входимо до моєї кімнати.

Він впровадив дівчинку до цієї кімнати та посадив її біля столу.

— Що я буду тут робити? — питалася Лідочка.

— Певно будеш бавитися. Зараз прийде наша пані і скаже, що робитимеш.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота»

Обсуждение, отзывы о книге «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x