Валентин Чемерис - Ордер на любов (збірник)

Третя версія.

Буцімто бейлербей виступив з військом суходолом, а Алі-паша з флотом – морем. Останній «в очаківському порту став у засідку», на яку й наткнулися, не знаючи про неї, козаки. Прорватися з-під гарматного вогню буцімто вдалося лише 18 чайкам із сорока. Решта була або знищена, або захоплена і буцімто – все буцімто та буцімто, – «Алі-паша повернувся з тріумфом». (Ні про який «тріумф» якогось Алі-паші даних немає.)

Четверта версія.

Козаки пішли через очаківський лиман, втратили багато здобичі (змушені були її повикидати, аби облегшити чайки) і багато втратили людей.

П'ята версія (Це вже за Мустафою Наїма.):

Ібрахім-паша (ще один «герой» боротьби з козаками!), «дізнавшись про… напад, на шістдесяти дрібних суднах вирушив для захисту берегів Чорноморських. Увійшов у річку, через яку повинні були переправлятися ці собаки, залишився чекати їх, але прокляті, дізнавшись про це, в одному місці на березі Чорного моря зійшли, поставили судна свої на санки (кизак) і хотіли тягти їх сушею до верхів'я річки. Але зграя татар напала на них; зав'язався бій; майно й сімейства, викрадені в Сінопі, були залишені на місці, із козаків хто здався в полон, а хто загинув у битві».

До всього ж згадуваний Ібрахім-паша змінив маршрут і спостерігав, де вийде решта розбійників. Він пішов проти тих, які уникли меча і з них теж хто потрапив у полон, а хто був убитий.

«У перших днях рамазана (25—29 вересня. – В. Ч.) Ібрахімові воїни привезли до Порога (Стамбул. – В. Ч.) двадцять чоловік гяурів – козаків – скованими».

Ще буцімто 20 полонених козаків були віддані в руки «гінців», які прибули з Сінопа із скаргою на допущені козаками беззаконня».

Такі вони, турецькі версії, що не стикується одна з одною і вигадані, аби хоч якось підсолодити поразку від козаків у Сінопі.

Ще за однією версією – Станіслава Жолкевського – при поверненні з-під Сінопа козацька флотилія втратила біля 200 (із двох тисяч) чоловік. Звільнивши при цьому кілька тисяч бранців.

Щоб повернутися козацькій флотилії на Січ, треба було після подолання морських просторів (здебільшого й витримуючи бої з турецькими галерами) увійти в гирло Дніпра. А це було не просто, адже турки встигали своїми кораблями перегородити гирло. Турецька сторожа була препильна і мала суворий наказ будь-що покарати «гяурів» за нечуване зухвальство.

Козаки, усе непомітно розвідавши та вияснивши, що галер надто багато, висаджувалися на берег за 12—16 кілометрів на схід від Очакова і далі долиною тягли вгору Дніпром чайки – до одного човна впрягалося 200—300 козаків і за два-три дні вони вже преспокійно пливли собі Дніпром, де їх з-за валів Січі виглядали побратими. (За Бопланом козаки мали ще один зворотний шлях – через Донський лиман. «Вони переходять протоку між півостровом Тамань і Керчю. Цим лиманом пливуть угору, пересуваються до річки Міус до того місця, де вже можуть плисти човнами, звідти до Тачводи лише одна миля (французька миля – близько 4 км), а Тачвода впадає в Самару, яка в свою чергу тече в Дніпро за милю вище Кодака…»)

Але цим шляхом козаки рідко користалися, бо треба було перш ніж дістатися Січі, долати ревучі пороги. Коли в гирлі Дніпра збиралася велика кількість турецьких галер, цим шляхом козаки вирушали з Січі в морський похід, аби штурмом взяти неприступні, як вважалося, фортеці Сіноп, Кафу чи Кілію… І для турків було загадкою: вони перегородили вихід з Дніпра в море, а козаки з'явилися в морі – як? Яким шляхом? Не на крилах же вони прилетіли.

«Султан вислав великий флот до Очакова, щоб покарати козаків, коли вони підійдуть до гирла Дніпра. Про ці заходи турків стало відомо П. Сагайдачному. Він розділив свій флот на дві частини. Одна частина пристала до Кінбурнської коси і почала перетягувати чайки волоком через Прогноївські озера, щоб вийти в лиман в обхід турецького флоту.

Але під час перетягування чайок на флот напали татари, і частина козаків загинула. Друга частина козацького флоту зробила спробу пробитися через бойові порядки турецьких кораблів. Від сильного артилерійського вогню з турецьких кораблів флот Сагайдачного зазнав дуже великих втрат». [16] Ю. Мицик, С. Плохій, І. Стороженко. «Як козаки воювали».

«Кажуть, – пише Мустафа Наїма, – що один посланець за іншим прибував… з повідомленням, що стосується нападу, якого зазнав Сіноп від козаків і що коли імператор (султан. – В. Ч.) запитав у великого везира Насух-паші відносно правди у цій справі, той заявив, хоч і ложно, що нічого не знає про це. Імператор все ж, не будучи задоволений відповіддю, звернувся за вістями до ученого муфтія, який без вагань сказав йому правду. Імператор був надзвичайно сердитим на великого везира за неправду, яку той йому сказав».