Наталена Королева - Quid est Veritas?

Але Маріам ласкавим рухом затримала її і знов посадила на подушки, розкидані по лаві.

— Говори, дитино, не те, що гадаєш, а кажи, що чула від інших і що зачула сама. Від кого чула? Де бачила? Може, казав тобі щось той твій жених?.. Що ж він казав? Та говори по-своєму, як звикла завжди говорити…

Хетгура затрусила головою й почала по-арамейському — іншими словами, іншим способом та з іншими модуляціями.

— Уста Єгонатанові, як і душа його, завжди замкнені на невидні замки. Як дім міняйла Єфраїма!.. Єгонатан лише збирає, нотує, записує все, що може бути на шкоду Учителеві… А я стежу! Щось сама вистежила, щось помогла мені нагода… Щось додали раби Каяфові, яких я підкупила… Всі раби Каяфові люблять Хеттуру! Отож, я знаю, що Каяфа й тетрарх, як два сплетені докупи гади, мають спільну думку… Вони приготовляють усе, щоб підновити й знищити прокуратора Понтія Пилата…

Магдалина зсунула брови й недовірливо похитала головою:

— Понтія Пилата? З римськими легіями, з силою Риму?.. Дитино моя, як же це? Щойно перед хвилиною ти говорила, що треба рятувати Раббі з Назарета… а тепер ніби вже хочеш рятувати прокуратора?

Дівча притисло руки до серця і притакнуло головою:

— Так, так!.. Вони вирішили вплутати в сітку разом — і Раббі, і прокуратора! «Коли б зірвався один, — говорив Ірод, — тоді бодай матимемо другого!» «Але зловимо й першого!» — додав первосвященик. Я сама чула! Раббі вони віддадуть на суд до прокуратора. Тільки не як Раббі з Назарета, не як сина теслі Йосифа! Ні! Оскаржать його за те, що не забороняє називати себе сином Давидовим, що він є «Ютаг Мелек», «цар Юдейський». А це є «повстання проти цезаря римського», державна зрада!.. О Елогим! Невже ж це тобі не ясно й не розумієш, Маріам?

І знову на Магдалину дивилось «обличчя Азраїлове» з палаючими очима, повними жаху.

— Кажи… кажи далі! — заохочувала дівчину.

— Понтій звик до тутешніх наклепів. Він не повірить. Він увільнить Раббі. Бо ж від Кая, якого Раббі любить [157] За деякими версіями, саме Кай Понтій запитався, що треба чинити, щоб бути праведним. Про це згадано і в Євангелії. , — це ж усі знають, усі! — і від центуріона Корнелія Секста [158] Центуріон Корнелій належав до найперших християн, тобто тих, що прийняли Христову науку. Понтій Пилат знає, що Раббі не шукає влади, не хоче трону Давидового… І прокуратор виправдає його, звільнить від вини й кари… Пилат не може не звільнити невинуватого. Навіть Каяфа каже, що Пилат — «Справедливий». Це ж усі в Юдеї знають! І в цьому, — казав Ірод, — у цьому пастка. І радісно затирав руки. Я чула, як Ірод говорив: «Розраховано все! Пилат не піде проти справедливості!» І тоді вони, Каяфа з Іродом, позиватимуть прокуратора за зраду Риму! Казали: «Зробимо все так, що кожному стане очевидно, як Пилат, незадоволений з Тиберія [159] Пилата вислано до Юдеї, хоч не як на заслання, але як до урядового підвищення, саме за те, що, бувши староримських поглядів, не схвалював розпусного й марнотратного життя, яке вів Тиберій. Для того його призначено «прокуратором Юдеї», щоб був «далі від Риму» й не критикував поведінки цезаря. На цьому «достойний дует» «патріота Ірода» і «святого та набожного первосвященика Каяфи» й будував своє оскарження, міркуючи, що й Тиберій, як мстиві юдеї, схоче помститись на Пилатові. , навмисне підтримує та підпирає претендента на жидівський трон, тобто Раббі». Чуєш, Маріам? — знову перескочила на латинську мову. — Я все це підслухала, коли побачила, що сам тетрарх — подумай! — переодягнений в купецьку одежу, прийшов увечері до нас… до Каяфи!.. Вже стемніло. Вони вивчені свідчити так, щоб прокуратор звільнив Раббі!.. Тоді, — казав Єгонатан, — трапиться нагода, що Раббі буде знищений…

«Це дуже подібне на правду!» — думала тим часом Магдалина. Знала юдейську безоглядність у помсті!

— Ні, ні! Маріам не може знати цілої їхньої безмежної, бездонної ненависті й погорди до всіх, хто не з ними!.. З повітря, що ним дихають, вони ковтають ненависть та злобу. О Єгово! Спали їх усіх! Із усіма слідами по них! Як Гоморру! — підняла руки до неба Хетгура. — Питаєш: хто може врятувати? Та кажу ж тобі: тільки ти з Каєм! Що можу я? Потруїти їх? Це неможливо! Кухар їм вірний! Я про все думала!..

Хеттура затиснула свої дрібні зуби.

— Як молода лисичка! — згадала Маріам, що колись бачила, як гризлися за голуба молоді лисенята…

За заслоною легенько закашляла Сара. Потім з-за запони показалося її смугляве обличчя: