Наталена Королева - Quid est Veritas?

Все це дійсно є в печерах Ломбрів, тільки зроблене не руками людей, але самою природою. А Сіліуса Італікуса авторка читала вже далеко пізніш, ніж все те бачила власними очима.

Ursa Major — Велика Ведмедиця.

Іберійська назва того самого сузір’я.

Друїдські обряди.

Із друїдських обрядів.

Із друїдських обрядів.

Із друїдських обрядів.

Із друїдських обрядів.

Найдовше друїди задержалися, ба майже до XIII століття, в лісах Литви.

У Піренеях.

У Бретані (Північна Франція, не «Британія»! Хоч і там були.)

Montis Securi, власне: Гори Помочі.

Mont Salvat, Гора Спасіння, провансальською мовою.

Провансальські й русільйонські легенди про Марію Магдалину говорять, що вона довший час жила на горі Montsegur. Назва, перероблена з латинського Mons Securus. Там нібито сховала келех св. Грааля. «Грааль» — також провансальське слово, «gresal» (грезаль), якого донині вживають у Провансі. Означає воно «посуд». Гора Montsegur грала велику роль за Альбігойської війни (XIII століття). За легендами, там сховано скарби альбігойців, що їх звали ще «катари» (Cathares — чисті). Але серед цих скарбів найдорожчий був св. Грааль. Однак його «вивезли підземними ходами» аж в Іспанію (це не так далеко!), де сховали у горі Монсеррат… То ж ті «ходи» існують! Чому я цікавилася ціле своє життя цим св. Граалем? Бо не за легендою, але цілком документально історично, один із далеких предків моєї матері, альбігоєць Гільєльмо де Кастро, втік на Україну. А в XV столітті в Україну прийшов ще інший предок, де Кастро — Карлос. Його історію я розповіла в повісті «Предок», виданій та вже вичерпаній (р. 1937). Чорновик рукопису маю. Рід де Кастро, нащадків Гільєльмо, існував ще в Україні перед першою світовою війною. Я їх знала. Були вони добрі католики й ображались, коли їм хтось нагадував альбігойців. Я також добра католичка. Саме тому й цікавлюсь св. Граалем та альбігойцями.

Римська варта виконувала поліційну службу.

Рома — богиня міста Рима, Немезида — богиня помсти.

Римляни вірили в безсмертність душі.

Підземна країна, де перебувають душі померлих.

Cedere patria, «покинути батьківщину». Була це формула, якою засуджували на вигнання. Такий вигнанець не смів: 1) мешкати в місцевості, де народився і де мешкала його родина; 2) перебувати в Римі; 3) бути на державній службі.

Історичний факт.

Вієнна на Родані, сьогодні департамент Ізер (Isere).

Історичний факт.

Факт історичний, задокументований.

Варрон, римський поет, народився в Нарбоні (коло 116-27 перед Р. X.). Великий учений свого часу. Найважніший його твір: «De re rustica» («Про сільські справи»).

«Село справжнє, варварське» (тобто дике).

Villicus — управитель.

Civis romanus — римський громадянин.

Eques — лицар, титул шляхетного римлянина.

Кай Валерій Катул — славний римський поет (помер 87 р. до Р. X.).

Лесбія, справжнє ім’я — Клодія, оспівана Катулом і невірна йому коханка, що покинула його.

Галли носили звислі довгі вуса, як у запорожців.

Зайця можна дуже легко приручити, коли взяти маленьким. Авторка мала такого зайця. Зібрала його манюсінького в дощ, на полі. Він звик, як кіт або песик. Спав на руках, жив у хаті, ішов на своє ім’я Вуханчик. Із псами, а також і кріликами бився й кусав їх до крові. Жив аж 7 років і 8 місяців. Загинув дуже легкою смертю: заснув увечері. Люди казали, що крілики не живуть довше як 6–7 років.

Історичний факт: у Єрусалимі було тільки пів-Германської легії.

Фатум — доля.

Тараніс, ґаллійський бог Сонця, Беліссена, ґаллійська богиня Місяця.

Звичайно, римляни залишали підбитим народам їхній культ та їхніх богів, але до друїдів ставилися підозріло, бо друїди осуджували війну, не хотіли носити зброї та… не брали заплати.

Так навчали друїди, бо ґаллійські племена мали ще й своїх різних богів, як Тараніс, Беліссена та ін.