Наталена Королева - Quid est Veritas?

Цього ліку ще вживали в Іспанії й за дитячих літ авторки, яка його досить випила.

«Котяча трава», валеріана, дітям її не давали в дитячі роки авторки, бо «ослаблює дітям пам’ять».

Дуже характерна риса старих іспанських слуг, яких, ще за дитячих років авторки, не відсилали, коли вони постарілись у родині, якій служили ціле життя, але лишали їх у себе аж до смерті, даючи їм помешкання, їжу, одежу та 5–6 разів до року грошеві дарунки — на Різдво, Великдень, Трійцю, в день їх іменин, у день іменин господаря й господині та в національне свято Іспанії, 12 жовтня.

Жерці й жриці Аполлона (Фойбоса-Феба у греків) були й лікарями. Мали при своїх храмах, як на Делосі, наприклад, шпиталі, де лікували хворих, користуючись також і гіпнотизмом.

Буксус був посвячений Аполлонові.

Лікування та вживання різних прийомів гіпнотизму не є ні вигадкою авторки, ні «нахилом до спіритизму», як писала колись українська преса про деякі оповідання авторки. До «спіритизму» не маю найменшого нахилу! Бо саме тому, що я католичка, не можу вірити, щоб духи померлих не мали іншого клопоту, як бачити живих, що викликають і запитують: «Чи виграє на лотереї число таке й таке?» «Що нині робить бабуня?» тощо. Трохи про гіпнотизм читала ще, як студіювала медицину в Парижі. Цікавило ж мене це тому, що знаю з археології, що жерці Аполлона-Фойбоса, особливо на Делосі, та жерці єгипетські часто вживали гіпнотизм при лікуванні.

Я особисто такого явища не бачила. Але колеги, лікарі-психіатри казали мені, що подібні явища цілком можливі, особливо в індивідуумів, що не народилися глухонімими, але втратили дар слова з великого переляку, наслідком хвороби. Подібні випадки бували в «La Salpetriere — паризькому шпиталі, де лікують нервові зворушення, істерію та подібні хвороби.

Sol veritatis — сонце правди, Sol justitiae — сонце справедливості, Sol victoriae — сонце перемоги.

Ці експерименти ніби робили жерці Фойбоса-Аполлона на Делосі, а також староєгипетські жерці.

Про все це є писані дані. «Звільнення духа» жерцями Ескулапа, можливо, було якимсь засобом анестезії.

Профантида — пророчиця.

Деякі «місти», тобто таємні групи віруючих, того часу так вірили.

Міка (в Україні ще казали «слюда») — м’який шаристий майже прозорий камінь (силіко— алюмніат поташевий, залізистий або магнезійний).

Плектрон — малий кістяний інструмент у вигляді тонкої пластинки, якою грали на струнах, замість торкати їх пальцями.

Жерці й жриці Фойбоса-Аполлона звичайно перед віщуванням жували свіжі лаврові листки.

Круглий храм, Rotunda — звичайно невеликий храм.

Так вірили в ті часи про бронзову статую таррагонського бога Аполлона-Абеліона.

Геспериди, міфологічні німфи, що стерегли десь у невідомих країнах «за межами землі» казкові «золоті яблука».

Місячна веселка, явище дійсно дуже рідке й незвичайно чарівно гарне своїми переливами барв та сяйва.

Ерос — бог кохання, любові. Танатос — бог смерті. Обох зображали крилатими, увінчаними і з смолоскипами в руках.

Coenationes, ценаціонес — їдальні. Звичайно в заможних римських домах було більше таких їдалень. Були, напр., «велика», «парадна», «інтимна», «родинна», «для меншого товариства», «на дві особи», «менша святкова» й под.

Фіорая була не садівничка, але невільниця, що мала обов’язок тільки прибирати квітами.

Янус був бог з двома обличчями, на переді та на заді голови (на знак особливої пильності). Тому казали, що він одночасно дивиться і в минуле, і в майбутнє.

Сирійська богиня, як у звичайно називали Bona Dea, Добра Богиня.

Мешкання рабів поміщалося звичайно в задній частині оселі. Двері всіх кубікулів (спалень) виходили на внутрішній двір, де посередині був водограй, тут раби вмивалися. Часами двір був обсаджений деревами, часто горіхами, бо запах горіхового листу відганяє мух та всяку комашню.

Пітоніса дельфійська — пророчиця, що мусіла бути посвяченою богам, чистою дівою.

Virgo Maxima, «Велика Діва» — старша весталка. Весталки мусіли бути також чистими дівами. Провина проти цього шлюбу каралася погребанням живцем провинної весталки.