Наталена Королева - Quid est Veritas?

Ці описи частково взяті із славнозвісного скарбу, знайденого 1921 р. в Баальбеку, т. зв. «Баальбекський флакон», частково з циганських оповідань про скарби, які нагромадила — на жаль, невідомо, де! — циганка Марія Паділла.

Ґея арозімос — так стародавні греки називали однаково: землю і наречену. В іншій мові не знаю такого слова, щоб ним одним можна було висловити ці два поняття: «земля» і «наречена».

Історично.

Deversario, insula — вілла, оселя.

Magistratum — урядовець.

Magistratum gerere — виконувати уряд.

Залізний тризуб на високім держалні був здавен-давна знаком водного та пастушого права. Тому зображали морського бога Посейдона (у греків) і Нептуна (у римлян) із тризубом у руці. А на півдні Іспанії та півдні Франції ще й досі пастухи биків, guardian і, мають такі тризуби, що ними штовхають неслухняних тварин, а не раз мусять боронитися від них. Бо ці випасені на волі бики дуже небезпечні й дикі. Авторка трохи про це знає, бо в дитинстві проводила весну, літо й іноді частину осені в Сан-Лукар, маєтку тітки. Там були такі пасовиська Й бики, призначені до «боїв биків».

Трамонтана — холодний вітер з-поза гір. Бора — північно-східний, сильний і прудкий вітер.

Іспанський вираз, що означає: «шалено закоханий».

Каламус, або каламос — зроблене з сухої очеретини перо, яким писали.

Цю «гру у Психе» вигадала в дитинстві сама авторка… мабуть тому, що її батько був ентомолог (знавець комах).

«Про сільські речі», «Три книги сільських справ».

«Про сільські речі», «Три книги сільських справ».

«З погляду корисності та продуктивності».

Villicus — державець, фермер.

Події, подібні до описаної, ще й нині повторюються на побережжі Андалузії. Хвилі зносять у море часами цілий урожай. Снопи виловлюють потім із води, якщо це можливе.

Rusticus — селянин, хлібороб, також груба, некультурна людина.

«Музей» у ті часи був тим, чим нині є університет, а не збіркою різних історичних предметів.

Історичні факти.

Історичні факти.

Cціпіон Африканський.

Сціпіон Еміліан, що знищив Картагену і якому «великий африканець» з’явився у сні й сказав ці слова. Жив цей С. Еміліан приблизно 40 років по смерті Сціпіона Африканського.

Грецький поет з VII століття перед Р. Хр.

Коні цієї масті особливо цінилися римлянами. Нумідійські коні вважалися за найліпші.

Текст весільних співів, обряди й ін. Історично вірні.

Латіклав — оздоблена пурпуровим пругом біла сенаторська одежа.

Стола — покривало, що його мали носити замужні жінки. Укривало всю постать.

Іберія — староримська назва Іспанії.

«Де ти Емілій, (там) і я Емілія». Формула подружжя, в якому жінка приймала ім’я чоловіка.

Плахти — вітрила, паруси.

З укропу (Anethum graveolens) робили в римські часи олійок, переважно в Іберії.

Ліцена (Papilio Licena) — малий метелик, зверху блакитний, сріблясто-сірий із жовтими цятками під сподом.

Sub Jove frigido. Дослівно, «Під холодним Юпітером», тобто на свіжому повітрі.

Кратера — велика ваза, в якій змішували вино з водою, бо під час гостини чистого вина без води не пили. Лише коли відбувалася «пиятика» — оргія, то по вечері пили чисте вино.

Така ваза-кратера була знайдена при розкопках у Кані Галилейській перед першою світовою війною.

Вираз «сестра моя, наречена» взято з єгипетських пісень кохання. Вживали цього виразу єгиптяни на знак, що кохана дівчина стає близькою, «своєю», як член родини. Бо женилися з сестрами лише єгипетські фараони, щоб нащадки були «чистої крови» та щоб не були вони від «нерівні».

За іспанською легендою, Магдалина, Марта, Лазар, Маркела, Максимін, Марія-Саломе, Сара й Донатус (усі признані святими римо-католицької церкви) причалили в «барці без весел і парусів» коло Таррагони. Південнофранцузька легенда каже, що причалили вони до берегів Камарги. Вона, певно, має більше підстав, бо історично відомо, що Лазар був першим християнським єпископом у місті Массілії (сьогодні Марсель). Марта, проживши з Магдалиною та Лазарем у Массілії, була похоронена в Тарасконі. Магдалина потім подалася із Массілії на пустинницьке життя (Sainte Baume, близько Марселя, а потім ще далі). Марія-Саломе й Сара поховані в місті Saintes, куди ходять щороку на прощу в тиждень по Великодні цигани, бо мають св. Сару, служницю Марії Магдалини, за свою святу покровительку. Св. Максимін був першим єпископом у південнофранцузькому місті Екс (Аіх). Так зазначено в анналах римо-католицької церкви.