Валентин Чемерис - Ярославна

Згадується й «земля Трояна». Вочевидь, вона тоді символізувала той край, де Дон впадав у Сурозьке (Азовське) море. Там найдальша – від Русі – границя половецької землі. То ворожий для Даждьбожих онуків (для русичів) край, чужий світ, простір смерті. Туди й прийшла Обида (діва-лебідь) і там плеще крилами. Лебідь символізує нещастя, смерть, чистоту й відродження. В Трояновій землі ворожі людині стихії: річка (перепона, небезпека, жах, вхід у підземне царство) і море – помешкання смерті. Хвороби і замовляння відсилають за море, адже в морського царя дванадцять дочок-лихоманок. Дон у «Слові» має два значення: географічне і сакральне, А тому земля Трояна не стільки географічне місце, як міфічне, не стільки кінець половецької землі, як кінець ойкумени – край Землі, яка за уявленнями предків була заселена людиною.

А ще речі Трояна – далека в часі передісторія. І вона невідома. Очевидно, на Русі у XII ст. крім християнського літочислення (від створення світу) було й давніше, язичницьке. Себто Троянове. У кожного народу, племені чи союзу племен був свій божественний пращур, від якого за переданням, і пішов народ. Своїм предком язичники Русі вважали Даждьбога. Звідси – і онуки Даждьбога.

Сонячне затемнення у «Слові» теж міфологізоване і виступає як Боже знамення, застереження, лихий призвісток.

Ніч, породження Хаосу, накривши Землю, занурює людей у пітьму, наближає їх до смерті царства мертвих. Тут перебувають Сон і Смерть – діти Ночі, на яких ніколи не дивиться Сонце. В цьому ряду божественних сутностей і Див – це слово одного кореня із словом «диво». Див – втілення Сварога (санскритське слово, що означає небо) – бога небесного вогню (його син – Сварожич – бог земного вогню). Див – пророк долі людей, які йдуть на смерть. Він спалахує, як блискавка, його виду ніхто не може збагнути й запам’ятати… У битві беруть участь і вітри – Стрибожі онуки, які віють з моря стрілами. Вітри несуть стріли з житла смерті. Біля моря і Троянова земля. І Стрибог тут виступає як бог небесних просторів давніх слов’ян.

Міфологізований навіть брат Ігоря, Всеволод, буй-тур. У битві він ніби перевтілюється в небезпечну тварину – злого бика. Тому, з міфічної точки зору, Всеволод – богатир-перевертень. У билинах всі такі герої – чарівники. Як, наприклад, герой Волх Всеславич, яккий народився від змії (за тодішніми уявленнями це було ознакою мудрості), він перевтілюється в сокола, вовка, тура і навіть мураху. Інший герой – Вольга, хитрий і мудрий мисливець і рибалка, може перевтілюватися вовком, горностаєм, птахом, щукою. Такі ж і герої «Слова», у якому багато подібних перевтілень. Наприклад: Боян може бути вовком, білкою, орлом, солов’єм заливається, куряни – сірі вовки, дружина Рюрика і Давида – тури, князі і воїни дружини Ігоря – соколи, Веслав – лютий звір і вовк; Ярославна хоче полетіти зозулею (і вона літала нею – про це далі), Ігор далеко залетів соколом, поскакав «горностаєм і білим гоголем на воду, зіскочив з коня вовком», Овлур – вовком «потече», Гзак біжить сірим вовком, половці – чорні ворони…

А після поразки Ігоря по Руській землі поскакали Карна і Жля (Желя), божества, пов’язані з підземним світом, світом мертвих. Карна (від праслов’янського каріті – оплакувати) – богиня плачу, голосіння. Жля (від праслов’янського жальник – могильник) – богиня горя.

Серед міфічних персонажів «Слова» виступають і тварини, які поводяться як розумні істоти. Коли Ігор переходить кордон, то вовки лихо кличуть (або наближають його, орли на бенкет звірів згукують (після битви звірам і птахам, звісно, буде чим поживитися), лисиці на черлені щити гавкають. Вони наче знають, що доля приготувала героям – тут з’являється мотив долі, фатум, як в «Іліаді» та «Одіссеї» Гомера. Вони – вісники нещасливої долі. І з якою тугою звучать слова: «О, руська земле! уже за шеломянемь єси!»

І все, назад путі немає – вибір князем зроблений. Сповниться те, що визначено богинею судьби Мокошею, а вона разом з помічницями Долею і Недолею тче нитки доль.

Отож, міфічні персонажі «Слова о полку Ігоревім» можна поділити на чотири групи. 1. Боги стихії: Велес, Троян, Даждьбог, Сонце (Хорс, Ярило), Ніч, Сон, Смерть, Див (Сварог), онуки Стрибога і Вітер, Карна, Жля, Судьба (Мокош). 2. Герої-перевертні: Боян, діва-лебідь (Обида), Ігор, Всеволод, дружина Ігоря, куряни, дружина Рюрика і Давида, Веслав, Ярославна, Овлур, Гзак, половці. 3. Міфічний простір: Світове Древо, тропа Трояна, земля Трояна, Дон, Дніпро, Дунай, половецька земля, Тмута-ракань, Каяла. 4. «Розумні» тварини: вовки, орли, лисиці, коні…