Валентин Чемерис - Ярославна

Серед річок Нестор не згадав Сейм, а саме на його мальовничому і крутому березі з наказу Володимира і виникло тоді «місто на путі» – Путивль.

Потрібен був ланцюг городів-фортець на східних і південних рубежах Русі, що мали б стати надійним захистом від набігів кочовиків. Тоді й виник Путивль на мальовничому і крутому березі Сейму, а навколо – непрохідні ліси, заливні луки, край був тоді малолюдний, глухий, повний тривог і небезпек.

Збудований новгород-сіверським князем, він швидко став досить велелюдним.

Вже в ті часи Путивль – один з адміністративних і ремісницьких центрів краю, мав потужні оборонні мури – вали.

На одному з горбів, що й сьогодні йменується Городком, збереглися залишки фортечних стін – товсті дубові колоди, зариті в землю.

Це й була путивльська фортеця тих часів. Фортечні майстри приїздили сюди повчитися фортифікаційному мистецтву та дивувалися могутності путивльських укріплень. А навколо простилалася прадавня Сіверська земля.

…І тут починаються загадки, таємниці, якісь натяки, погрози, лихі призвістки. Містика-магія. Чи не чаклунські заклинання.

Міфологія, одне слово.

Складається враження, що думка Бояна може матеріалізовуватись (а втім, сьогодні вже майже доведено: думка людська – матеріальна) і перевтілюватися в того, в кого захоче її перевтілити сам господар – у Бояна, наприклад, чи білкою, сірим вовком, орлом… Ні, ні, це не літературне порівняння, не поетичні метафори, як здається на перший погляд, ні… Це щось більше. І це «щось» поки що нам не дано пояснити й збагнути до кінця.

Міфологією переповнене «Слово» від першого рядка й до останнього; міф – грецьке слово, що означає взагалі слово, в значенні оповідь, сказання, передання.

І розпочинає міфологію «Слова», його метаморфози, міфічний, але віщий Боян. Віщий – це означає пророчий. Мудрий і проникливий. Який володіє здатністю і перевтілення, і передбачення. А загалом – поет. Безперечно – перший на Русі. Співець і музика. Очевидно, жив у другій половині XI ст., оспівував подвиги руських князів, підказував їм, як треба діяти – і на війні, і в мирному житті (хоч миру тоді майже не було), як любити і берегти свою Вітчизну. (З великої літери). І як дбати про свій народ, про Русь нашу єдину, матір нашу, жону і сестру.

І це не він, Боян, «розтікається мисію по древу», це думка його, жива й образна, перевтілена в матерію, втілюється в три образи живої природи: у білку (білкою по древу), у вовка (сірим вовком по землі) і в орла (орлом сизим під хмарами) – носилася, витала, оспівуючи подвиги русичів.

Такий він, Боян, поет, співець, музика, патріот, волхв і ледь чи не чаклун-шаман. Містична й міфологізована особа, призвісник чогось…

Можливо, й бог поезії в давніх русів, покровитель співців, соловій давнини… Такий собі руський (слов’янський) Орфей. Цей міфічний фракійський співець, син бога, винайшов музику і віршування. Його музика змушувала дерева схиляти гілля, каміння рухатись, приборкувала злих звірів. Силою музики він повернув з того світу свою жону, німфу Еврідіку, яка загинула від жала змії. Популярний в античності. Сьогодні Орфей – символ чудового, неперевершеного музики, співака.

Таким міфічним, із всеперемагаючим словом, співом і музикою, виступав у слов’ян Боян. Можливо, він був і шаманом, адже – ще раз повторимо, – розтікався мисію по древу. сірим вовком по землі, сизим орлом попід хмарами. І це реальність – не метафора! В його реальність і в його надприродні здібності русичі свято вірили (як греки в реальність Орфея). Боян, як і Орфей, теж неземного походження – Велесів онук він. (Велес – один з язичницьких богів Давньої Русі. У чехів велес – означає злотого духа, демона).

А реальність ще й у тому полягає, що першими поетами-музиками були пастухи. (Всі народи у свій час пройшли стадію скотарства). І вони придумали й створили перші музичні інструменти – дудку, сопілку, ліру і склали перші вірші, що їх самі ж і співали під власний музичний супровід. Тому їхній Велес – бог скоту й пастухів, став покровителем поетів та музик. Слово «Боян», очевидно, означає бурхливий, рвучкий, пристрасний – одне слово «буян». (Згодом казковий острів, відкритий усім вітрам, стане називатися острів Буян).

Міфічним персонажем у «Слові» виступає і загадковий Троян – ні, ні, не римський імператор. Слово «троян» походить від числівника «три» («троє»), воно етимологічно пов’язане з ім’ям бога з трьома лицями у деяких індоєвропейських народів. У слов’ян це – Триглав. Синонім слова «троян». Бог, який носив це ім’я, в уявленнях давніх слов’ян мав владу над трьома царствами – небесним, земним і підземним. Він також мав якесь відношення до ворожіння, що є спробою заглянути в майбутнє. Він бог часу – минулого, теперішнього і майбутнього. У «Слові» він згадується чотири рази. В тім числі й у вислові «віки Троянові». Себто, давні-давні часи. Ті часи, коли ще й не було Руської держави і не велося літочислення. Себто доісторичний період.