Волтер Тевіс - Хід королеви

– Чим я можу вам допомогти?

– У вас є «Сучасні шахові дебюти»?

– У нас є шахи, шашки, нарди, – відповіла жінка, – і багато різних дитячих ігор.

– Це книжка, – уточнила Бет, – про шахи.

– Книжковий відділ он там, навпроти.

Бет підійшла до книжкових полиць і почала переглядати їх. Там не було нічого про шахи. І спитати теж було нікого. Вона пішла назад до жінки за прилавком і довго чекала, поки та не зверне на неї уваги.

– Я шукаю книжку про шахи, – сказала їй Бет.

– У нашому відділі немає книжок, – відповіла жінка й знову почала відвертатись.

– Тут десь є книгарня? – швидко запитала дівчина.

– Пошукайте в «Моррісі».

Жінка підійшла до купи коробок і почала поправляти їх.

– А де це?

Продавчиня не відповіла.

– Де «Морріс», пані? – перепитала Бет гучніше.

Жінка обернулася й розлючено зиркнула на неї.

– На Аппер-стріт, – кинула вона.

– А де Аппер-стріт?

Якусь мить здавалося, що жінка от-от закричить. Тоді її лице розслабилось, і вона відповіла:

– За два квартали від Мейн-стріт.

Бет поїхала ескалатором донизу.

Книгарня «Морріс» стояла на розі, поруч з аптекою. Бет штовхнула двері й опинилась у великій залі з такою кількістю книжок, якої вона не бачила за все своє життя. На стільчику за прилавком сидів лисий чоловік, курячи цигарку та читаючи. Бет підійшла до нього й поцікавилася:

– У вас є «Сучасні шахові дебюти»?

Чоловік відвернувся від книжки і зиркнув на дівчину з-понад окулярів.

– Дивне запитання, – зауважив він люб’язним тоном.

– То є?

– Здається, так.

Він підвівся зі стільчика й пішов у задню частину крамниці. За хвилину повернувся до Бет, несучи книгу в руці. Це був той самий товстий томик із тією самою червоною обкладинкою. Коли Бет побачила його, в неї перехопило подих.

– Ось, тримай, – сказав чоловік, передаючи їй книгу.

Вона взяла її й розгорнула на розділі про Сицилійський захист. Так добре було знову бачити назви варіантів: Левенфіша, Дракона, Найдорфа. У її голові вони звучали як молитви чи імена святих.

За якийсь час Бет почула голос чоловіка:

– Ти аж так любиш шахи?

– Так, – відповіла вона.

Той усміхнувся.

– Я думав, ця книжка тільки для гросмейстерів.

Дівчина завагалася.

– Що таке гросмейстер?

– Геніальний гравець, – пояснив продавець. – Як Капабланка, тільки він давно жив. Зараз є інші, але я не знаю їхніх імен.

Бет ніколи не бачила нікого схожого на цього чоловіка. Він був дуже розслаблений і розмовляв із нею, наче з дорослою. Ферґюссен був найбільше на нього схожий, але інколи й він поводився дуже формально.

– Скільки коштує книжка? – запитала Бет.

– Чимало. П’ять дев’яносто п’ять.

Вона боялася, що десь так усе й буде. Після двох сьогоднішніх поїздок на автобусі в неї залишиться десять центів. Вона простягла йому книгу й сказала:

– Дякую. У мене стільки немає.

– Шкода, – відповів продавець. – Просто поклади на прилавок.

Бет поклала книжку.

– У вас є інші книжки про шахи?

– Авжеж. У відділі «Ігри та спорт». Ходи глянь.

У задній частині книгарні була ціла полиця з назвами на кшталт «Пол Морфі та золота доба шахів», «Вдалі шахові пастки», «Як удосконалити свої шахові навички», «Удосконалена шахова стратегія». Бет узяла книжку під назвою «Напад і контратака в шахах» і почала читати нотації партій, уявляючи їх у голові та не дивлячись на схеми. Вона стояла в крамниці цілу вічність, поки нечисленні покупці заходили і йшли. Ніхто її не турбував. Вона проглядала партію за партією й дивувалася деяким приголомшливим ходам – жертвам ферзя і спертим матам. У книжці було шістдесят ігор, і кожна починалася з назви вгорі сторінки, наприклад: «В. Смислов – Й. Рудаковський: Москва, 1945» або «А. Рубінштейн – О. Дурас: Відень, 1908». У цій останній білі провели пішака у ферзі на тридцять шостому ходу, погрожуючи відкритим шахом.

Бет подивилася на обкладинку книжки. Вона була меншою за «Сучасні шахові дебюти», а на наклейці зазначалося: «$ 2,95». Дівчина почала систематично перечитувати її. На годиннику на стіні книгарні була пів на одинадцяту. Їй треба було їхати за годину, щоб не запізнитися на іспит з історії. Продавець не звертав на Бет жодної уваги, і собі заглибившись у читання. Вона зосередилась, і до пів на дванадцяту запам’ятала дванадцять партій.

В автобусі до школи почала перегравати їх у себе в голові. У деяких ходах – не шикарних, як жертва ферзя, а інколи навіть у простих пересуваннях пішака на одне поле – Бет помічала тонкощі, від яких волоски в неї на потилиці ставали дибки.