Волтер Тевіс - Хід королеви

© Walter Tevis, 1983, 2014

© Netflix, обкладинка, 2021. Used with permission

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2021

Дивовижні шахові партії гросмейстерів Роберта Фішера, Бориса Спаського та Анатолія Карпова роками приносили насолоду таким гравцям, як я. Проте оскільки «Хід королеви» – це твір літератури, було б недоречно вводити їх як персонажів до цієї книги хоча б тому, що її події могли суперечити їхнім реальним історіям.

Я хотів би висловити подяку Джо Енкрайлу, Фейрфілду Гобену і Стюарту Мордену, чудовим шахістам, які допомагали мені з книжками, журналами й правилами турнірів. Мені також пощастило з люб’язною та сумлінною допомогою майстра Брюса Пандольфіні: він вичитував текст і вказував на помилки, пов’язані з шахами, в які він, усім на заздрість, так добре грає.

Бет дізналася про смерть матері від жінки з планшеткою. Наступного дня в «Геральд-Лідер» з’явилася її світлина. На фотографії Бет стояла в простій полотняній сукенці на ґанку сірого будинку на Мейплвуд-драйв. Уже тоді було очевидно, яка вона незугарна. Під світлиною було зазначено: «Осиротіла в учорашній аварії на Нью-Серкл-роуд Елізабет Гармон вдивляється в тривожне майбуття. Восьмирічна Елізабет залишилася без сім’ї внаслідок аварії з двома загиблими та кількома пораненими. На той час дівчинка була вдома сама й дізналася про трагедію незадовго перед тим, як було зроблено це фото. Представники влади стверджують, що про Елізабет подбають».

У притулку «Метуен» у Маунт-Стерлінгу, штат Кентуккі, Бет давали транквілізатори двічі на день. Як і всім іншим дітям – «щоб урівноважити їхню вдачу». Із вдачею Бет усе було гаразд, наскільки можна було судити, але вона раділа пігулочці. Та послабляла вузол глибоко в животі й допомагала передрімати напружені години в сиротинці.

Містер Ферґюссен давав їм пігулки в маленькому паперовому келишку. Разом із зеленими, які врівноважували вдачу, йшли оранжеві й коричневі для зміцнення організму. Діти мали стати за ними в чергу.

Найвища дівчинка була чорна, Джолін. Їй було дванадцять. На другий день Бет стояла за нею у Вітамінній Черзі, і Джолін обернулася та звисока глянула на неї з-під насуплених брів.

– Ти справжня сирота чи байстрючка?

Бет не знала, що сказати. Була налякана. Дівчата стояли наприкінці черги і мали чекати, поки не підійдуть до віконця, за яким височів містер Ферґюссен. Бет якось чула, як мати обзиває її батька байстрюком, але не знала, що це таке.

– Як тебе звати, мала? – запитала Джолін.

– Бет.

– Твоя мама мертва? А татко?

Бет витріщилася на старшу дівчинку. Слова «мама» і «мертва» були нестерпні. Їй хотілося втекти, але тікати було нікуди.

– Твої предки, – мовила Джолін із ноткою співчуття в голосі, – померли?

Бет не знала, що відповісти або зробити. Просто стояла в черзі, нажахана, і чекала на пігулки.

«Ви всі жадібні членососи!» Ці слова прокричав Ральф у хлопчачій спальні. Бет почула їх, бо була в бібліотеці, а одне вікно в ній виходило якраз на ту спальню. Слово «членосос» було їй незнайоме і не викликало в уяві жодних асоціацій. Але з того, як воно звучало, Бет зрозуміла, що хлопцеві вимиють за нього рот із милом. Їй так зробили за «чорт» – а її мама постійно казала «чорт».

Перукар наказав їй сидіти в кріслі, не рухаючись. «Якщо будеш крутитись, залишишся без вуха». У його голосі не було ні краплі веселості. Бет сиділа так тихенько, як тільки могла, але дівчинці все одно не вдавалося зовсім не рухатися. Перукар дуже довго стриг їй волосся, поки не зробив чубчик, як у всіх інших дітей. Вона намагалася розважитися, думаючи про те слово – «членосос». Усе, що Бет могла уявити, – це якась пташка на кшталт костогриза. Але відчувала, що помиляється.

У прибиральника один бік був товстіший за інший. Звався він Шайбель. Містер Шайбель. Одного дня Бет відправили до підвалу витрусити щітки для класних дощок, стукаючи ними одна об одну, і дівчинка побачила, як він сидить на металевому табуреті біля печі, суплячись над біло-зеленою дошкою для шашок. Але замість шашок на ній стояли пластикові фігурки дивних форм. Вони мали різні розміри. Менших було більше, ніж будь-яких інших. Прибиральник підвів на неї погляд. Бет мовчки пішла.