Волтер Тевіс - Хід королеви

У Бет перехопило подих. Місіс Дірдорф здавалася велеткою. Бет відсахнулась, ніби торкнулася розпеченого металу.

Директорка сіла на місце й поправила окуляри.

– Тобі заборонено користуватися бібліотекою та ігровим майданчиком. Ти не ходитимеш на суботнє кіно і лягатимеш спати раніше, о восьмій. Тобі зрозуміло?

Бет кивнула.

– Відповідай .

– Так.

– Ти приходитимеш на недільні заняття за пів години і відповідатимеш за розставлення стільців. Якщо ставитимешся до цього недбало, міс Лонсдейл одразу повідомить мені. Якщо хтось помітить, як ти шепочеш до іншої дитини у недільній школі чи на будь-якому іншому уроці, тобі автоматично дадуть десять штрафних балів. – Місіс Дірдорф зробила паузу. – Ти розумієш, що означають десять штрафних балів, Елізабет?

Та кивнула.

– Відповідай.

– Так.

– Елізабет, міс Лонсдейл каже, що ти часто виходила з уроків недільної школи на довгий час. Цьому слід покласти край. По неділях ти залишатимешся на занятті повні півтори години. Писатимеш огляд кожної недільної розмови і здаватимеш мені на стіл у понеділок зранку. – Місіс Дірдорф відхилилася на спинку дерев’яного крісла й схрестила руки на колінах. – І ще, Елізабет…

Дівчинка пильно поглянула на неї.

– Так, пані.

Директорка похмуро всміхнулася.

– Більше ніяких шахів.

Наступного ранку після сніданку Бет стала у вітамінну чергу. Вона бачила, що засув на віконці замінили і що цього разу в усіх чотирьох дірках із кожного боку замка були гвинти.

Коли вона підійшла до віконця, Ферґюссен глянув на неї й вишкірився.

– Хочеш узяти сама? – запитав.

Бет похитала головою й простягнула руку по вітаміни. Він видав їх і додав:

– Розслабся, Гармон.

Його тон був приязний; дівчинка ще ніколи не чула, щоб він так розмовляв за роботою.

Міс Лонсдейл була не така вже й погана. Її, здається, бентежило, що Бет мусить приходити до неї о пів на десяту, і вона нервувалася, показуючи дівчинці, як розкладати та розставляти стільці, та допомагаючи з першими двома рядами. Бет упоралася з цим досить легко, а от слухати розмови міс Лонсдейл про безбожний комунізм і те, як він поширюється Сполученими Штатами, було непросто. Бет хотілося спати, і вона не встигла доснідати. Але мусила уважно стежити, щоб написати звіт. Вона слухала, як міс Лонсдейл у своїй смертельно серйозній манері говорить про те, як нам слід пильнувати, про те, що комунізм подібний до хвороби і може заражати людей. Дівчинка не дуже добре розуміла, що таке комунізм. Щось, у що вірили злі люди в інших країнах, на кшталт нацистів, які мільйонами катували євреїв.

Якби місіс Дірдорф нічого не сказала містерові Шайбелю, той зараз чекав би на неї. Бет хотіла бути з ним і грати в шахи, спробувати зіграти проти нього ферзевий гамбіт. Можливо, знову приїде містер Ґанц із кимось із шахового клубу, з ким вона могла б пограти. Вона дозволяла собі думати про це лише коротку мить, і її серце обривалося. Їй хотілося втекти. Бет відчувала, як очі наливаються слізьми.

Вона кліпнула, струснула головою й продовжила слухати міс Лонсдейл, яка тепер розводилася про Росію – просто-таки жахливе місце.

– Ти б себе бачила , – сказала Джолін. – На тій табуретці. Просто пливла над усіма, а Дірдорф на тебе волала.

– Відчуття було дивне.

– Бляха, а то. Б’юсь об заклад, було класно . – Джолін нахилилася трохи ближче. – Скіки ти їх узагалі змолола?

– Тридцять.

Джолін вирячила очі.

– Бля-аха! – мовила вона.

Спати без пігулок було важко, але все-таки можливо. Бет зберігала ті крихти, що мала, на особливі випадки і вирішила, що, коли вже їй доводиться не спати по кілька годин щоночі, вона витрачатиме цей час на вивчення Сицилійського захисту. У «Сучасних шахових дебютах» йому приділили п’ятдесят сім сторінок, зі ста сімдесятьма рядками, що починалися з c5. Ночами вона запам’ятає їх і програє їх усі в голові. Після цього, коли вона знатиме всі варіанти, можна буде перейти до захисту Пірца та дебютів Німцовича та Руї Лопеса. «Сучасні шахові дебюти» були товстою, масивною книжкою. У неї все буде добре.

Одного дня, виходячи з уроку географії, Бет побачила в кінці довгого коридору містера Шайбеля. Той мав із собою металеве відро на коліщатках і мив підлогу шваброю. Усі учні йшли в інший бік, на перерву, до дверей на подвір’я. Бет підійшла до прибиральника, зупинившись там, де починалася мокра підлога. Стояла там із хвилину, поки він не підвів на неї погляд.