Мері Блер - Бланкі поспішає на допомогу

Він уперше був радий тому, що його покарали.

— Тільки будь обережною. Твоя мама не повинна помітити, що ти зі мною говориш. Раптом вона подумає, що з тобою щось не так?

Марта з Бланкі зареготалися й укупі вирушили на кухню.

Цілісінькі вихідні Марта й Бланкі не розлучалися. Вони все робили разом.

У понеділок дівчинці слід було збиратися до школи. Вона занепокоїлася, що Бланкі без неї занудьгує. Але раптом побачила, що щеня й не збирається нудьгувати. Феріґард вирішив піти до школи з новою подругою.

— Тепер у школі стане набагато цікавіше, — раділа дівчинка.

На уроках Бланкі сидів у Марти на плечі й уважно слухав учителів. Йому дуже сподобалося вчитися з дітлахами.

На малюванні Марта зробила портрет Бланкі.

— Розумниця, Марто. У собак, звичайно, не буває крил. Але цьому цуценяті вони чомусь дуже пасують, — засміявся вчитель.

— Це я? Ніхто ніколи не малював мене! — вигукнуло щеня й лизнуло Марту в ніс.

— Чому? Ти ж такий симпатичний, — здивувалася дівчинка.

— Крім тебе мене ніхто не бачить.

— А інші захисники?

— Вони ж не вміють малювати.

Після уроку друзі вирушили до їдальні. Марта поклала їжу на тацю та пішла до столу. Однокласник на прізвисько Сірий, який частенько смикав Марту за кіски, вирішив пожартувати з дівчинки. Сірий розігнав­ся, щоб підштовхнути Марту під руку. Але Бланкі вчасно помітив небезпеку:

— Стережися! — закричав фері­ґард подрузі.

Марта озирнулася й відступила вбік, а Сірий утратив рівновагу й ледве не впав.

— Дякую, — прошепотіла дівчинка цуценяті.

А після занять друзі побігли в невеликий гай за будинком Марти.

— Залізьмо на дерево, — запропонувала Марта.

— Але навіщо? Там росте щось смачне? — здивувався Бланкі.

— Ні. Просто я хочу подивитися на все з висоти.

Марта залізла на дерево і, зручно вмостившись на гілці, роззирнулася.

— Як тут гарно! Тобі пощастило, Бланкі, що ти бачиш це кожного дня. Мій тато теж бачить світ з висоти.

— Твій тато вміє літати?

— Так, — засміялася Марта. — Він же пілот.

Бланкі радів, що дівчинка більше не сумує, згадуючи про відрядження тата.

До самісінького вечора друзі гралися в гаю. Вони були по-справжньому щасливі.

Після вечері Марта пішла купатися. Бланкі вперше побачив мильну піну. Він почав літати ванною кімнатою й ловити зубами райдужні бульбашки. А дівчинка весело сміялася, забувши про всі свої негаразди.

Коли Марта лягла до ліжка, Бланкі згорнувся клубочком у неї на подушці. Він навіяв для дівчинки чарівний сон. У ньому Марта літала під хмарами на блискучих крилах.

Одного разу, коли Марта з Бланкі поверталися зі школи, вони помітили чужу вантажівку коло будинку Мартиних сусідів. Чуття феріґарда підказало Бланкі, що від вантажівки віє небезпекою.

— Сховаймося! — шепнув він на вухо Марті й потягнув її зубами за рукав.

Дівчинка слухняно пішла за щеням, і вони завмерли в кущах.

Тієї ж миті з-за рогу вийшов дивний чолов’яга. Його одяг був брудним. Бланкі навіть з такої відстані відчув, що від людини пахло злістю. Чоловік ніс до вантажівки містку сумку. Раптом Марта помітила, що сумка ворушиться.

— Дивись, він когось несе. — Марта вказала Бланкі на сумку.

Щеня розтануло в повітрі, але вже за кілька секунд з’явилося знову.

— Я перевірив. Там у нього захований песик. Здається, він украв його у твоїх сусідів!

— Леле! Це ж улюблена собачка тітоньки Віолетти. Вона дуже породиста. Її звуть Розалінда. Тітонька збожеволіє без своєї крихітки.

Тим часом викрадач поклав сумку в критий кузов, а сам усівся за кермо. Поки він порався із чимось у кабіні, Марта кинулася до машини. Смілива дівчинка вирішила, що встигне врятувати Розалінду. Портфель вона залишила в кущах. Дитина насилу видерлася на високий борт кузова. Але після яскравого сонця на вулиці в кузові було зовсім темно. Марта ніяк не могла знайти сумку. Раптом машина загула, різко смикнулась і поїхала. Від поштовху дівчинка впала і боляче забилася. Зате відразу знайшла сумку, адже вткнулася в неї просто носом.

— Як же ми тепер виберемося? — злякано прошепотів Бланкі.

— Нічого. Він обов’язково загальмує на світлофорі. Саме тоді ми й вискочимо. Головне — я знайшла Розалінду.

Дівчинка вийняла собачку із сумки. Налякана тваринка тремтіла й тулилася до своєї рятівниці. Марта попестила Розалінду, і та трохи заспокоїлася.

Машина їхала дуже швидко і, схоже, зовсім не збиралася зупинятися хоч на якомусь світлофорі. Марта не помітила, як заснула. Розалінда теж задрімала. Бланкі, як усі феріґарди, ніколи не спав. Він сидів поруч із подругою, охороняючи її сон. Але іноді навідувався до водія, щоб вчасно помітити, коли той зупинить машину. Щеня збиралося попередити Марту про слушну мить для втечі.