Іван Сенченко: Діамантовий берег

Інженер ще подивився на Марину і сказав Миколі:

— Давай листа…

Надвечір інженер приїхав у Каховку і бачить: стоїть біля дороги машина, і люди біля машини з нівелірами і різними інструментами.

Інженер спитав у них:

— Скажіть, будь ласка, чи немає серед вас товаришки Єлизавети Хомівни?

З гурту озвався красивий жіночий голос:

— Є! Це я. Чим можу служити, прошу?

— Вам лист — сказав інженер — Від Марини.

Єлизавета Хомівна, як почула про Марину, вся заясніла, і водночас тінь журби упала їй на обличчя.

Поки вона маленьким ножиком розрізала конверт, інженер казав:

— Я зустрів її біля дороги сьогодні. У неї сині труси, червоний бант і біле плаття…

— Ви все переплутали — відповіла Єлизавета Хомівна — Бо в Марини труси — білі, плаття — синє, а бант блакитний. Чого вона стояла над дорогою і що вона вам казала?

Іпженер розповів усе, що знав про Миколу й Марипу. Особливо ж докладно про те, як Марина тікала до моря, як баба її покарала, і про те, що у Волохатого зуби, як голки, вже гострі.

Тим часом Єлизавета Хомівпа витягла з конверта лист і побачила там багато п’ятірок і багато четвірок. І всі четвірки навиворіт. Два ряди п’ятірок і два ряди четвірок. Три трійки і одна двійка.

— Дивний лист — сказав інженер, як Єлизавета Хомівна показала йому його — Що значать всі оці п’ятірки, четвірки навиворіт і двійка з маленьким копитцем?

Заходило сонце, небо на заході було ніжно бірюзове, а Дніпро тихий і журний.

— Оті всі п’ятірки й четвірки розповідають про все добре, а трійки про її тугу й жалі, я так думаю — сказала Єлизавета Хомівпа — Коли Микола приходить додому з пятірками, він сяє, як сонце. А коли двійка у нього — йому скрутно доводиться. Отож якщо у Марининому листі стоїть двійка з копитцем, то значить і в її житті є щось невеселе. Може, вона журиться за ким, когось виглядає і діждатись не може, а може, їй сумно, що покарала баба і заборонила ходити до моря…

Інженер помовчав, а потім сказав:

Гарний лист написала Марина — сині труси, червоний бант, біле плаття.

Єлизавета Хомівна тільки блимнула на нього очима:

— Знову наплутали, бо в Марини — труси біленькі, плаття синє, а бант блакитний.

Безмін — ручна важільна або пружинна вага, кантар.

Цурка — маленька паличка

Вухналь — спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита.

Імла — туман.

Твань — вязке болото, грязь.

Драговина — грузьке, багнисте, болотисте місце.

Віхоть — жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для миття й чищення чого-небудь.

Бескеття — круті урвища, провалля.

Харцизяка — розбійник, грабіжник.

Цямрина — одна деревина з колодязного зрубу.

Соломянка — старе передмістя Києва.