Іван Сенченко - Діамантовий берег

— Як же це так, що Володьчині хлопці та електростанцію будують, а ми хіба гірші? Треба, щоб усі доклали рук до діла, бо лампочки ж усім проведуть!

— Це правильно — сказав Володька — Хай і вони теж копають, А ми підемо допомагати тим, хто працює на греблі.

— Я теж буду подавати каміння — сказала Галя — Це я вмію. Як будували нашу хату і ставили піч, то я всю цеглу з двору попереносила в хату.

Ціле літо я був у колгоспі І увесь час працював з Володькою і його товаришами. Після копання ям Володьчива ланка допомагала колгоспникам на греблі, потім допомагала ставити стовпи, натягати дроти, Любо було дивитися на них. Один подає лопату, другий тягне низку гаків, отих самих, що на них нагвинчують скляні або фарфорові чашки, третій кублиться із шнурами. А Галя і обидві Наталки принесуть води, ходять між людьми і гукають: «Кому холодної водиці з криниці?» А частенько і яблук та груш приносили із колгоспного саду. То голова колгоспу Устим Григорович дозволив.

Володька на роботі аж виріс, загорів, і всі хлопці та дівчата начебто підросли І стали сильнішими.

Незабаром села не можна було пізнати. Скрізь стовпи стояли, на стовпах дроти, а в кімнатах електричні лампочки. Тільки стемніє, в усіх хатах сяє золоте світло.

Отож як збудували електростанцію, став я з усіма прощатися.

Винесли в сад великий стіл. Сторожиха тітка Орпшка напекла пирогів. Були там пироги з вишнями, з яблуками, було варення, були всякі коржики та вергуни, були яблука, вишні, груші — просто у великих мисках і хто скільки хотів, той стільки і їв. А Галя й обидві Наталки їли мало і все позирали на патефон, так їм танцювати хотілося. Дуже весело було.

Колії вже пили чай з варенням. Устим Григорович подякував піонерам за те, що допомагали будувати електростанцію, а садівник за те, що допомагали доглядати сад.

Володька сказав з гордістю:

—/Даки правда побігати довелось. Так недарма ж: дивіться, в колгоспі повний сад фруктів і повно електрики. Та й те сказати: до цього часу ми ніколи не бачили, як будують електростанцію, а тепер уже всяк знає, як це робити.

Ну іі ще говорили, а потім веселилися І танцювали, аж поки up зайшло сонце. Тоді я попрощався з дітьми. Подивився на Володьку. Його очі, мов два голубі вогники, світилися приязню і теплом. Сказати вам правду, мені сумно було розлучатися з моїм маленьким другом. Мені дуже захотілося поцілувати його на прощання в пухку дитячу щічку, але я стримав себе. Ми ж бо з Володькою чоловіки, і наша дружба виросла в спільній праці, Ми просто потиснули один одному руки, І приємне тепло його маленької дружньої руки я відчуваю на своїй долоні і тепер, коли розказую вам про все це.

Скажіть, будь ласка, чи у вас в молодша сестра, зовсім малень к а, і якщо є, то розкажіть, як ви граєтесь з нею і як ви її доглядаєте? Це я питаю тому, що мені біда з нашою Ніною. Ну рт, наприклад, ідемо ми з нею по вулиці, а назустріч біжить Жулька, собака нашого сусіди. Так для мне і для вас це Жулька і все, А для Ніни — не знаю, як це й скКзати. От послухайте:

— Олежко, то що таке?

— Жулька.

— А чого Жулька?

— Звати її так.

— А чого її звати так?

— Таке ім’я їй дали.

— А для чого ім’я?

— Щоб кликати.

— А для чого кликати?

— Щоб бігла, коли покличуть.,

— А для чого щоб бігла?

— Бо ноги в.

— А для чого ноги?

— У всіх ноги є. 1 в тебе є ноги.

— А для чого я?

Одного разу, коли мені урвався терпець і я сказав їйі «Годі, бо ти ще зовсім дурна!», то вона замість того, щоб образитися, подивилася на мене своїми голубенькими очима і тихенько спитала: «А чому я дурна?» Отакою була маленькою І Володь чина срстра Галя. Так вона уже піонерка, а Ніні ще рости та рости!

Тепер ви самі розумієте, скільки з нею клопоту. А одного разу наробила вона нам в дідусем Терентієм Савичем такого, що… Та ви самі побачите. Тільки я розкажу все по порядку.

У нас є річка, а біля неї на заплаві з обох боків самі болота, а в тих болотах — очерети, лози, а жаб та вужів, ви тільки бачили 61 Тоді приїхали до нас агроном та інженер. І на ті болота я аж двічі водив їх з Володькою, бо ми знаємо всі сухі стежки. Дуже цікаво було. Дику качку крякуху сполохали, а гнізда не знайшли. Ну ж і зірвалась вона, наче її’ з гармати пальнулиГ А диких курочок скільки! У кожному озерці, якщо е очерет або травка, то вони під ними плавають. А то раз дивимося, а вуік на лозину виліз, обвився навколо неї і гріється на совці. Інйїеаер каже: «Гадюка!» А яка ж гадюка, коли в неї жовта пляма на голові? Вуж.