Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

— Тут нічого не треба писати. На кожне запитання надруковано по п'ять або шість відповідей. Нам залишається тільки підкреслити ту відповідь, яка нам більше підходить.

Тоді ми з Кійліке теж придивилися уважніше до запитань і відповідей. Підкреслили, що ми за національністю естонці, а ще — чоловічої статі. І що в мене немає свого окремого зручного приміщення для роботи, а в Кійліке є, бо коли він у сараї складав дрова, то залишив невеличкий закапелок і тепер залазить туди, коли схоче на самоті щось ліпити або випилювати.

Потім ми ще підкреслили, що спимо у ліжках із пружинною сіткою, зарядку вранці не робимо, участі у кросах «Біг — це здоров'я» не беремо і багато інших відповідей, які я не буду перелічувати.

А коли настала черга питання « Як і де Ви підвищуєте свій рівень?», ми помітили, що творці анкети поставилися до своєї роботи не дуже сумлінно. Чи, як каже голова ради дружини Кібуваск, пішли шляхом найменшого опору. Бо вибір того, що підкреслювати, був надто обмежений.

Кійліке сказав:

— Дивно! Тут є лише перегляд фільмів у кінозалі, слухання лекцій у клубі й читання літератури вдома. А я, наприклад, останнім часом найбільше підвищую свій рівень у шкільному коридорі, під годинником. Бо з легкої руки вчительки Пугал тепер усі вчителі, коли виставляють із класу в коридор, обов'язково дають в руки якусь книжку. Отак я вчора дізнався, що в Америці живуть індіанці племені тарахутарів, які можуть бігати кілька днів підряд, а якщо не попадають, то й іще довше.

Я сказав:

— Мене теж дивує поверховий підхід соціологів до створення цієї анкети. Як усім відомо, відмінник Тимохвкін підвищує свій рівень у черзі в гастрономі, де він вчить французькі слова, що записані в нього на маленьких папірцях. І якщо розвиток торгівлі не стане цьому на заваді, то Тимохвкін у такий спосіб скоро опанує ще одну іноземну мову, а соціологи так і не взнають про це ніколи. Через те, що анкета у них недолуга.

Тепер і Каур подивився на анкету критичним поглядом. І сказав:

— З наступним питанням теж не все гаразд. Ви зверніть увагу на те, що вони пропонують з приводу батьків і двійок!

І він тицьнув пальцем на те місце, де запитувалося: « Що роблять члени Вашої родини, коли їм стає відомо про Ваші невдачі?»

Для підкреслювання дано:

— втішають;

— засуджують;

— пробачають;

— не звертають уваги.

— Нічого собі! — обурився Каур.— Якраз того, що вони роблять найчастіше, тут і немає! Коли я отримую двійку з математики, мій старий починає згадувати свої шкільні роки, коли всі вчилися на п'ятірки чи принаймні четвірки... Я певен, що й у вас вдома так само.

— Точно! — підтвердив я. І Топп теж. А Кійліке похитав головою:

— У мене — ні. Я знайшов на горищі стос давніх батькових зошитів. Коли він починає мене виховувати, я дістаю звідти деякі.

На думку Каура це не вплинуло. Він сказав:

— Ти просто щасливий виняток, бо, як водиться, батьки своєчасно спалюють свої зошити й контрольні роботи.

І додав, що він зробить так само, коли виросте.

Оце тепер я дійшов у своїх поясненнях до того місця, де ми додумалися, що коли ми хочемо посприяти науці соціології, то мусимо заповнити прогалини і зробити анкету повнішою. І ми почали дописувати запитання і по кілька відповідей на них — на вибір. І все те — друкованими літерами, щоб залишитися невідомими.

«Що Ви любите їсти?» — вставили ми в анкету, а для підкреслення списали туди меню нашої селищної їдальні. Та ще й кров'янку і котлети із свинини — улюблені страви Кійліке.

«Які напої Вам найбільше смакують?» — це ми теж написали й перелічили усі мінеральні води, котрі рекламують по телевізору, коли там цікава передача — Яак Йоала або «Гороскоп».

А оте: « Як Ви чухаєтеся?» — писав не я, а Кійліке. Я тільки сказав йому, що для відповідей на вибір можна поставити:

— об одвірок,

— задньою ногою,

— залізними граблями.

Я не думав, що Кійліке сприйме це всерйоз і запише в анкету.

Оце я чесно признався, як усе було. Ми зовсім не хотіли насміятися з когось, а тим більше — з науки соціології. Запитання « Скільки Ви маєте дружин? » пояснюється тим, що наука — це всесвітнє явище, і ми подумали, що ця анкета колись може потрапити у східні країни, де таке запитання ні в кого не викличе здивування.

Те, що Кійліке узяв у вчительській анкети, які призначалися для вчителів,— це сталося цілком випадково і ненавмисне. Коли б нас із Кійліке не послали лагодити вішалку в роздягалці (яку ми не ламали), то отримали б від товариша соціолога анкети, призначені для учнів. Як і всі наші однокласники.