Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

Тут викрадач золотників відчуває дивний дрож у колінах — знайомий, але завжди новий. А що коли браконьєр затамує на нього зло? Коли весь час ходитиме з думкою про помсту? Така перспектива викликає в Юхана Салу гикавку, йому доводилося чути, що часто-густо браконьєри виявляються великими начальниками. Директорами або чимось подібним. Для таких зітерти якогось школяра на порох — це просто забавка.

Похмуро кусаючи губи, Салу Юхан відчинив свою хвіртку. А що коли повернутися й віддати золотники власникові?

Дрож, схожий до недавнього, пробігає тепер по спині. Це було б самогубством, не інакше. Адже той, на річці, вже не зайнятий сіткою. Браконьєри роблять свою справу завжди дуже швидко. Тепер той тип, звичайно, вже заходився коло мотоцикла.

А якщо залишити золотники там, де вони є? Кому спаде на думку підозрювати його й шукати золотники в кишенях? Юхан розглядає цю думку з усіх боків. Вона йому подобається. Отже, нехай золотники залишаться в його кишені. Хай мотоцикліст сам викручується з халепи. Юхан Салу нічого не знає. Ні про браконьєрство, ні про мотоцикл. Ніякий він не свідок. Він займався афішою і скоро займеться знову. Це дуже хороша робота і до того ж корисна для колгоспу.

В душі Юхан Салу трохи жалкував, що браконьєр уникне штрафу. Якусь хвилю він думає про можливість зателефонувати лісничому, не називаючи себе — анонімно. Так, мовляв, і так, з вами говорить невідомий вам громадянин. На порогах Саапа якийсь тип ставив сітку, а тепер він там полює на лося... Але найближчий тут телефон — у гуртожитку доярок, і ніхто краще, ніж Юхан, не зможе собі уявити, що там лишиться від його анонімності.

«Своя пазуха ближча»,— каже до себе Юхан Салу. Каже подумки, мовчки, бо вуха мають і стіни. А йому не треба, щоб це хтось почув. Усе вирішено: золотники залишаться в кишені. А назад із рулоном ватману Юхан піде не понад річкою, а довшим шляхом — полями.

Гуаш, розведена в маленьких порцелянових чашечках, уже засохла. Юханові доводиться піти до колодязя.

Коли він повертається, коліна знов ледь не підгинаються від дрожу. Просто через картопляне поле до контори крокує браконьєр.

Ось за дверима вже чути його тупотіння. В цей час Юхан має дуже заклопотаний вигляд. Він робить те, на що звичайно ніколи часу не гає: обмальовує контури літер олівцем.

«Здрастуйте! — каже непроханий гість.— Що, більше нікого немає?»

Він такий же довготелесий, як Юханів однокласник Туртс. Бухгалтер Радамес одразу облишив свої папери. Що потрібно відвідувачеві? Йому потрібен голова колгоспу. Якщо голова скоро буде, то відвідувач його зачекає.

Голова справді незабаром має прийти, Радамес підтверджує це. Незнайомець відмовився сісти. Він роздивляється діаграми, що висять на стіні, вивчає карту колгоспних угідь і так опиняється за спиною в Юхана.

Юхан майже торкається паперу носом. Він ретельно малює літери.

А з незнайомцем, виявляється, сталася дивна пригода.

«Чорт забирай, хто б цього міг чекати!» — каже незнайомець. Він бував у різних бувальцях, але такого з ним ще не траплялося. Дідько його бери, чи можуть присутні уявити, що хтось щойно спустив повітря з коліс його мотоцикла!

Юхан Салу може уявити це дуже добре. У нього в пазусі й досі коле якась стеблинка — видно, влізла, коли до мотоцикла повзав. Але він не подає знаку.

«Ну ви подумайте! — обурюється незнайомець.— Дивлюся — камери порожні. Хотів накачати — золотників катма! Як біс їх злизнув! Ви можете собі це уявити?»

А втім, він задоволений. Не кожен інспектор рибоохорони може похвалитися тим, що протягом першого ж трудового тижня витягнув з річки дві капронові сітки. Що порівняно з цим якісь два золотники! Сьогодні ж він візьме в голови нові, а де браконьєри візьмуть нові сіті? На цих словах рибінспектор весело засміявся.

Радамес відклав ручку, йому теж смішно. Юхан Салу розуміє, що і йому слід було б засміятися, але це в нього не виходить. Отже, той, кого він мав за браконьєра, насправді — інспектор рибоохорони, який знайшов сіті браконьєра! Юханів ніс опускається ще нижче.

А тут Радамес почав допитуватися, скільки всього риби виловлюють браконьєри у внутрішніх водоймах. Чи набереться кілька десятків тонн? Він запитував і про інші речі, та гостеві, видно, ця розмова набридла. Несподівано його зацікавила робота Юхана Салу.

— А якого кольору будуть ці літери?

— Червоного,— відказує Юхан. На колгоспних оголошеннях великі літери завжди були червоного кольору.