Меґ Кебот - Щоденники принцеси

Оце так! Здається, всі ті його тренування в Ізраїлі йому знадобилися (я підслухала, як Ларс розповідав Вахіму, що саме там його навчили користуватися автоматом «узі». Виявилося, що у Ларса і Вахіма є спільні друзі. Мабуть, усі охоронці ходять до однієї тренувальної школи в пустелі Гобі).

Отож, зачинивши дверцята, Ларс наказав: «Уперед», і хлопець за кермом натиснув на газ. Того хлопця я не знала, але біля нього на пасажирському сидінні сидів мій тато. Ми тікаємо, гальма вищать, спалахи блимають, репортери кидаються на лобове скло, щоб зробити кращий знімок, і тут мій тато так собі спокійненько питає:

— Ну, Міє, як провела день?

Капець!

Я вирішила проігнорувати його запитання. Повернулася до вікна, щоб помахати на прощання містеру Джі. Але містера Джі проковтнуло море репортерів з мікрофонами! Він не збирався ні з ким розмовляти, а лише відмахувався від них і намагався пройти до метро, щоб доїхати додому.

І тоді мені стало шкода бідолашного містера Джаніні. Він, може, і справді запихав язика мамі в рота, але він дуже хороший і не заслуговує на те, щоб його діставали репортери.

Я сказала татові, що нам слід було підвезти містера Джі додому, а він лише набурмосився, пристебнув пас безпеки і сказав:

— Кляті ремені, вони мене душать.

А потім я запитала в тата, до якої нової школи я буду ходити.

Він подивився на мене так, ніби я бовкнула якусь несусвітню дурницю:

— Ти ж хотіла залишитися в школі імені Альберта Ейнштейна! — аж крикнув він.

Я сказала, що хотіла, але це було ще до того, як Керол Фернандес мене викрила.

Потім тато захотів знати, що таке «викрити», і я пояснила йому, що це коли хтось розповідає про твою сексуальну орієнтацію по національному телебаченню, або в газеті, або на якомусь великому форумі. Тільки в цьому випадку викрили не мою сексуальну орієнтацію, а мій королівський статус.

Але тато не погодився, що мені треба перейти до нової школи тільки тому, що викрили те, що я принцеса. Він сказав, що я маю залишитися в школі імені Альберта Ейнштейна, і Ларс сидітиме зі мною на уроках і захищатиме мене від репортерів.

А потім я запитала в нього, хто буде відвозити мене до школи, і він вказав на нового хлопця, Ганса.

Новий хлопець кивнув мені у дзеркальце заднього виду і сказав: «Привіт».

Потім я запитала:

— Ларс ходитиме зі мною всюди, куди б я не пішла?

А якби я просто захотіла піти до Лілі? Ну, якби ми з Лілі й досі були подругами, хоча тепер цього вже ніколи не буде.

Тато відповів:

— Так, Ларс усюди ходитиме з тобою.

Виходить, я нікуди тепер не зможу піти сама.

Це мене дуже розізлило. Я сиділа на задньому сидінні, і на моєму обличчі відбивалося червоне світло від світлофора. Я сказала:

— Усе, з мене досить. Я більше не хочу бути принцесою. Можеш забрати свої сто доларів і відіслати їх назад у Францію Grandmère. Я звільняюся.

Тато стомлено відповів:

— Ти не можеш звільнитися, Міє. Сьогоднішня стаття поклала початок угоді. Завтра твоє обличчя буде в кожній газеті Америки, може, навіть світу. Кожен буде знати, що ти Амелія, принцеса Женовії. І ти не можеш перестати нею бути.

Не думаю, що це було дуже по-принцеському, але всю дорогу до «Плази» я проревла. Ларс дав мені свою хусточку, і я подумала, що це дуже мило з його боку.

Мама каже, що людина, яка видала всю інформацію Керол Фернандес, — це Grandmère.

Але я не можу повірити, що Grandmère на таке здатна — ну, дати в «Пост» сенсацію про мене. Особливо тоді, коли я ще так мало знаю про те, як бути принцесою. Відтепер майже гарантовано, що я повинна буду поводитися, як принцеса — тобто як справжня принцеса — але ж Grandmère ще не навчила мене деяким важливим речам: наприклад, зі знанням справи сперечатися з такими запеклими антироялістами, як Лілі. На сьогодні Grandmère мене навчила лише, як сидіти; як одягатися; як їсти рибною виделкою; як звертатися до старших членів королівської родини; як сказати «щиро дякую» і «ні» сімома мовами, хоча мені воно триста років не потрібно; як готувати сайдкар і дещо з марксизму.

Яка мені з цього користь?

Але мама впевнена. І ніщо не змінить її думки. Тато дуже на неї розсердився, але вона все одно наполягатиме до останнього. Вона каже, що саме Grandmère нацькувала Керол Фернандес на мене, і якщо татові треба знати правду, нехай сам запитає про це в бабусі.