Меґ Кебот - Щоденники принцеси

Пікабо Стріт. Вона завоювала всі золоті медалі в лижному спорті завдяки тому, що тренувалася, як скажена, і ніколи не здавалася, навіть коли врізалася в огорожі та падала. Плюс до того вона сама собі обрала ім’я — це круто.

Леола Мей Гармон. Я бачила про неї фільм на каналі «Лайфтайм». Леола була медсестрою Повітряних сил. Вона потрапила в аварію, і нижня частин її обличчя була спотворена. Але потім Арман Ассанте, який грає пластичного хірурга, сказав, що зможе це виправити. Леола мала годинами терпіти жахливий біль відновлювальної операції, а тим часом чоловік її покинув, тому що в неї більше не було губів (може, тому фільм називається «Чому це сталося зі мною?»). Арман Ассанте сказав, що може зробити їй ще одні губи, але іншим лікарям Повітряних сил не сподобалося, що він хоче зробити їх зі шкіри Леолиної піхви. Але він усе одно їх зробив, і вони з Лео- лою одружилися і разом допомагали жертвам нещасних випадків, які залишилися без губів. І виявилося, що цей фільм знято за реальними подіями.

Жанна з родини Арк. Жанна д’Арк — так її називають у Франції — жила десь у дванадцятому столітті і одного дня, коли їй було стільки ж років, скільки мені, вона почула голос янгола, який сказав їй узятися до зброї і прийти на допомогу французькій армії у війні проти британців. (Французи завжди воювали з британцями аж до війни з нацистами, і тільки тоді вони схаменулися і заволали: «Гей, хлопці, допоможіть!». Тоді британцям довелося іти й рятувати їхні ледачі дупи, а ті французи — ото вже невдячний народ — навіть власні дороги не можуть підтримувати у людському стані; див. вище — смерть принцеси Діани). Так от, Жанна відрізала собі волосся, роздобула лати, просто як Мулан в діснеївському мультику, і під її проводом французькі війська здобули перемогу в багатьох битвах. Але потім, як це часто буває в політиці, французький уряд вирішив, що Жанна надто сильна, тож її звинуватили у відьомстві і спалили на вогнищі. На відміну від Лілі, я НЕ вірю, що в Жанни були юнацькі напади шизофренії. Я думаю, що янголи СПРАВДІ з нею розмовляли. Ніхто з шизофреників у нашій школі ніколи не говорив, що їх голоси казали їм зробити щось путнє, наприклад, очолити військо своєї країни у війні. Голоси Брендона Гертзенбаума сказали йому піти до чоловічого туалету та вирізати транспортиром слово «сатана» на дверях кабінки. От тобі й маєш.

Крісті. Взагалі-то Крісті — це не людина. Це вигадана героїня моєї улюбленої книжки всіх часів і народів під назвою «Крісті», яку написала Кетрін Маршалл. Крісті — це молода дівчина, яка наприкінці нашого століття їде до школи у Великі Димні гори працювати вчителькою, бо думає, що зможе там щось змінити. Всі найкрутіші хлопці закохуються в неї, і вона дізнається про Бога, про тиф і таке інше. Тільки я нікому не кажу, що це моя улюблена книжка, тому що вона трохи сентиментальна та релігійна, до того ж у ній немає ніяких космічних кораблів та серійних убивць.

Жінка-поліцейський, яку я колись бачила. Вона виписувала штраф водію вантажівки за те, що він сигналив жінці, яка переходила дорогу (в неї була дещо закоротка спідниця). Жінка-поліцейський сказала водієві, що в цій зоні не можна сигналити, а коли він почав сперечатися, вона виписала йому ще один штраф за те, що він сперечався з представником закону.

Лілі Московіц. Хоча Лілі Московіц ще не жінка, я нею дуже захоплююся. Вона дуже, дуже розумна, але, на відміну від інших розумних людей, вона не торочить увесь час про те, що набагато розумніша за мене. Якщо і торочить, то дуже рідко. Лілі завжди вигадує для нас смішні заняття. Наприклад, якось ми пішли до книжкового магазину «Барнс і Нобель» і потайки зняли, як я запитую доктора Лауру, що підписує там книжки, як так вийшло, що вона, така розумна, — і розлучилася. Потім це показали у телешоу Лілі, включаючи ту частину, де нас викидають з магазину і забороняють заходити туди до кінця життя. Лілі моя найкраща подруга, я їй усе розповідаю, окрім того, що я принцеса, бо сумніваюся, що вона зрозуміє.

Гелен Термополіс. Окрім того, що Гелен Термополіс моя мама, вона ще й дуже талановита художниця. Нещодавно в журналі «Мистецтво в Америці» писали, що вона одна з найвизначніших художниць нового тисячоліття. Її картина «Жінка чекає на чек у Ґранд Юніон» виграла велику національну нагороду, і її продали за 140 тисяч доларів, але тільки частину цих грошей мамі вдалося залишити собі, бо 15 відсотків пішло галереї, а половина з того, що залишилося, — на податки. Це, на мою думку, чистісінький грабунок. Але у мами, хоч вона така видатна художниця, завжди є на мене час. Я також її поважаю за те, що вона дуже принципова. Вона каже, що ніколи не нав’язуватиме свою думку іншим людям і хоче, щоб люди віддячували їй тим самим.