Лізелотта Вельскопф-Генріх - Сини Великої Ведмедиці

На землях, що належать тепер Сполученим Штатам і Канаді, індійці також вели осіле життя, займаючись землеробством і скотарством. На північному сході, біля океану, жили ірокези. Учені Морган і Енгельс вивчали життя цього племені, що було найкращим зразком життя людей за родового ладу. В ірокезів родові збори могли обирати і скидати вождів. У цих зборах чоловіки і жінки брали участь на рівних правах. Ірокези будували собі довгі дерев'яні будинки, в яких жило разом» багато сімей. Маїсові поля були спільною власністю.

У родючих областях біля Міссісіпі та її приток стояло безліч селищ сіу і мускогів. Мова цих племен була подібна. До сіу належали дакоти, до мускогів — семіноли. Вони будували з глини храми й укріплення, вирощували маїс і тютюн, розводили індиків, мали собак. Вони займалися полюванням і ловили рибу, а також вміли плести корзини, були майстрами різьблення і ткацтва. Племена вели між собою жваву торгівлю. Лісовими стежками вони зв'язувались одно з одним і плавали по річках на своїх кану. Сіу одного разу навіть спробували переплисти Атлантичний океан.

Мускоги спорудили найбільші за стародавніх часів глиняні піраміди. Ці піраміди були прямокутні, побудовані у формі сходів і мали в основі 71 400 квадратних метрів.

Із тварин стародавнього світу мастодонти, мамонти і дикі коні тепер вимерли. Причини цього вимирання ще не досліджені. Залишились тільки бізони. Вони паслися величезними стадами, що сягали мільйона голів, на соковитих лугах у басейні річки Міссісіпі й у західних преріях. Земля була така родюча, що людям майже не доводилось турбуватись про їжу.

В індійців вистачало часу для різноманітних спільних свят та ігор. Мирний вождь племені мав значно більшу владу, ніж воєнний вождь. Індійський народ, що населяв Північну Америку, був веселим, чесним, сміливим, волелюбним народом.

Індійці вже понад 15 000 років заселяли і обробляли свої землі, коли з'явилися нові відкривачі Америки. Цього разу вони прийшли не з Східної Азії, а із західного узбережжя великого європейського континенту. Першими з них були вікінги. Але їх поселення скоро занепали. Лише коли турки у 1453 році захопили Константинополь, Передумови для нового захоплення Америки набули всесвітнього значення. Турки перерізали європейським купцям шлях до Індії і Китаю і стали на заваді надзвичайно вигідній торгівлі європейців із Східною Азією. Тому європейські торговці й можновладці почали наполегливо шукати іншого шляху в Індію, який би не знаходився під контролем турків. Намагаючись знайти цей шлях, Колумб в 1492 році пристав до середньоамериканських островів. Він думав, що відкрив Індію, і тому назвав людей, яких побачив, індійцями. Але незабаром виявилось, що відкрита ним країна — не Індія. Різні ділки й авантюристи і далі намагалися якось дістатися до Індії. У своїх подорожах вони увесь час відкривали нові землі американського материка. Можновладцям і купцям Західної Європи все більше припадала до смаку родюча і багата на золото земля.

Іспанія, яка в шістнадцятому столітті була світовою державою, підкорила Південну й Середню Америку та Мексіку й зазіхала на всю західну частину Північної Америки. Іспанці знищили високу культуру інків, майя і ацтеків, зруйнували їхні храми і міста. Всі золоті і срібні скарби, які їм тільки пощастило здобути, були вивезені до Іспанії.

Англійці заснували свої колонії на східному узбережжі Північної Америки; французи проникли до Міссісіпі. Індійці, що їх вони зустрічали, мали звичай розмальовувати свою шкіру червоною фарбою — під колір крові, яку вважали символом життя. Тому за ними укоренилася назва — червоношкірі.

Як тільки найдоступніша частина Америки була захоплена, колонізатори почали сперечатись між собою. Разом з тим колонії повстали проти метрополій. Англія приєднала до себе французьку Канаду. Сполучені Штати здобули собі незалежність від Англії. Наполеон переміг Іспанію і оволодів західною частиною Північної Америки. Але сам він не міг ні використовувати, ні захищати ці землі й тому подарував їх молодим Сполученим Штатам. Цим він хотів завдати шкоди своєму головному ворогові — Англії.

Ведучи між собою боротьбу, англійці та французи шукали союзників серед індійців, і їм завжди вдавалося знаходити племена, ладні проливати свою кров за англійців чи французів. Але індійців завжди обдурювали. Коли кінчалась війна, білі союзники проганяли їх.

Разом з розвитком промисловості в дев'ятнадцятому столітті швидкими темпами відбувалась колонізація Північної Америки. Фермерів-піонерів, які ще обробляли землю десь у глушині, виганяли так само, як і індійців. Вони мусили відступати перед «акулами» — перед великими земельними компаніями. Їхній опір був потоплений у крові, їхні прокляття відлунали, ніким не почуті.