Петер Енґлунд - Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

Здесь есть возможность читать онлайн «Петер Енґлунд - Полтава. Розповідь про загибель однієї армії» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: military_special, История, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Полтава. Розповідь про загибель однієї армії: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Книжка відомого шведського письменника Петера Енґлунда (нар. 1957 р.) присвячена одній із скорботних сторінок в історії Швеції – поразці армії Карла ХІІ 27 червня (8 липня) 1709 року поблизу Полтави від армії Петра Першого. Полтавська битва мала далекосяжні наслідки для всієї Європи, але про неї неохоче згадують у Швеції. Ось чому українському читачеві буде цікавий погляд на ті далекі події «зі шведської дзвіниці». Книжка містить маловідомий фактичний матеріал, багато ілюстрована.

Полтава. Розповідь про загибель однієї армії — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать
Авґуст II Людина не опанована думкою конче дошукуватися у всьому першопричини - фото 6

Авґуст II

Людина, не опанована думкою конче дошукуватися у всьому першопричини, може виявити, що ці, здавалося б, різні погляди до певної міри збігаються. Заперечення, які можна висунути проти них, часто бувають наслідком недоречностей, що з’являються, коли хтось пробує пояснити все, виходячи з одного-єдиного фактора.

Теорія вакууму, яка намагається пояснити експансію слабкістю сусідніх держав, – це та модель, що каже нам найменше. Може, вона й пояснює, чому завоювання виявилися такими великими, але, властиво, дуже мало каже про те, чому вони сталися. Що ж до економічної теорії – експансія як спроба контролювати торгівлю на певному терені, – то існує багато доказів того, що така економічна мета справді багато важила для тих, хто ухвалював, що робити й чого не робити. Та виявляється, що це не було рушійною пружиною для всіх важливих стратегічних ухвал. Міркування, пов’язані з торговельною політикою, також могли відіграти явно другорядну роль проти шляхетнішої політичної мети.

За сто років, протягом яких у Швеції розбудовували великодержав-ність, перед її можновладцями поставав строкатий парад різних спонук і обставин. Часом, здається, провідною зіркою для них у їхніх вчинках була торгівля, часом – шляхетніша, політична підстава, пов’язана з безпекою, а бувало, що й обидві разом. (Треба пам’ятати, що чітке розмежування між політичними підставами, з одного боку, й економічними, з другого, – це великою мірою абстракція. Ці сфери сплелися в одне. Щоб оборонити свою державу, треба було провадити війну. А новий тип війни, який поглинав велетенські ресурси, змушував збільшувати і зберігати свою економічну потугу.)

Проте немає сумніву, що внутрішнє становище у Швеції відігравало дуже важливу, щоб не сказати вирішальну, роль каталізатора для довгої низки воєн і нечуваної експансії.

Але не треба уявляти собі, що князі та дворянство вели ті пишні війни тому, що були дурні чи лихі або, може, одночасно дурні й лихі. Ті конфлікти були явищем, що його витворила феодальна система; війна за тих часів була просто найшвидшим засобом отримати великий і раптовий виграш. В економіці переважало, чи, швидше, гальмувало її, мляве й відстале рільництво, яке розвивалося так повільно, що той розвиток часто взагалі важко було помітити. Територіальні завоювання і воєнна здобич були тоді єдиними шляхами до швидкого досягнення життєвих вершин. Це стосувалося і держав, і окремих осіб. Крім того, є дуже важлива відмінність між капіталістичним і феодальним ладом. Типове місце для конкуренції в капіталістичному ладі перебуває всередині економіки, всередині ринку; звичайне ж місце феодальної конкуренції – поле бою, а найзвичайніший засіб конкуренції – шпага. У капіталістичній економіці суперники можуть одночасно процвітати й розростатись. У феодальній економіці таке неможливе, центральний творець вартостей, земля, не може збільшитися в об’ємі, вона може тільки змінити власника, і така зміна завжди відбувається зі зброєю в руках. Отже, численні й довгі війни переважно були майже неминучим наслідком феодального суспільного ладу.

Легко вирахувати, що в цій кривавій політиці хтось мав бути зацікавлений. Як кажуть, правди в мішку не сховаєш, – безперечно, завдяки великодержавності багатшало саме шведське дворянство. Через своє виховання й освіту дворяни змалку націлювалися на військове поле діяльності. Для молодих дворян, що дбали про кар’єру, взагалі існувало тільки два шляхи, про які варто було думати: шлях службовця або шлях військового. Із них шлях меча був незрівнянно привабливіший. Деколи понад 80 відсотків дворян перебували у війську. Варто знати, що тодішні люди ставилися до війни цілком інакше, ніж ставляться теперішні. Для них війна здавалася не якимось лихом а priori, а насамперед нагодою зробити кар’єру і швидко досягти достатку, ділом, яке найбільше личить дворянинові. Натомість мир у їхніх очах міг бути прикрою небезпекою, що загрожувала їм деморалізацією і матеріальними нестатками. Родовитий дворянин Ґустаф Бунде сказав колись на військовій нараді, що в пережитій війні «багато лицарів знайшли своє місце і виявили свої здібності, чим змогли підтримати гідність свого стану, а вдома їм довелося б нидіти в злиднях». Адам Людвіґ Левенгаупт, той самий генерал, який влаштовував пастку на козаків, казав: «На війні й за кордоном найменша втіха важить куди більше, ніж ті марнославні розваги, на які я, на свій сором, гаю час удома, на батьківщині». І це справді була загальна думка серед таких, як він. (Цей позитивний погляд на війну зберігався й пізніше, у XVIII столітті. Оскільки доводилося вічно розштовхувати ліктями інших, щоб посісти одну з небагатьох посад мирного часу, то багато дворян зі сльозами на очах оглядалися на минулі часи воєн і чвар.)

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії»

Обсуждение, отзывы о книге «Полтава. Розповідь про загибель однієї армії» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x