Петер Енґлунд - Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

Російський прапор

Шведи змогли повернути кораблі, гармати і багнети на схід. На той час там до зграї напасників приєдналася ще одна країна, а саме Росія, що за добрий тиждень після того, як був укладений мир із Данією, оголосила Швеції війну.

Це свідчить про неабияку хибу в плануванні союзу напасників, хибу, яка, мабуть, рятувала Швецію першого року війни. Змовники не склали якогось спільного військового плану. Тому їхні дії були дуже неузгоджені.

Росіяни затрималися зі вступом у війну (вони хотіли спершу закінчити війну з Туреччиною). Крім того, треба було чимало часу, щоб зібрати велику, строкату армію, яку цар мав намір кинути проти шведів. Найперше вони спрямували свій погляд на Нарву і врешті почали облогу міста. Коли шведське підкріплення на початку жовтня зійшло на берег у Прибалтиці, усі саксонці на біду російської армії вже вибралися звідти. Шведська армія змогла цілком зосередитися на допомозі Нарві. 20 листопада 1700 року 10 500 шведських вояків атакували табір росіян, що нараховував 33 000 солдатів (і 35 000 тих, що не носили зброї) і виграли перемогу, таку саму велику, як і несподівану.

У липні наступного року головні сили шведської армії переправилися через Двіну, розбили саксонців і зайняли Курляндію 13 13 Курляндія – південно-західна частина Латвії, у давнину заселена латиським плем'ям куршів. У ХІІІ столітті її захопив Лівонський орден. Від 1561 року перебувала у складі Польщі, потім Росії, а від 1918 року – Латвії. . Таким чином усунуто пряму загрозу Ліфляндії з боку саксонців. Це означало, що можна було зняти блокаду з курляндських портів, яка дуже дратувала Англію та Голландію. Окупація Курляндії, крім того, давала шведам можливість міцно тримати в руках гирло Двіни, що мало велике значення; і в руки шведів потрапили важливі терени, що постачали жито, а також було усунено небезпечного торговельного конкурента Риги.

Прапор російського Лефортовського полку

Війна у Швеції мала достатню популярність, щоб її можна було починати. Не раз траплялося, що люди за власний кошт перетинали Балтійське море і приєднувалися до армії. Якщо під час Тридцятирічної війни рекрути звичайно рятувалися від війська в гірничопромислових округах, то тепер якимось дивом течія повернулася у зворотний бік. Люди тікали з шахт і майстерень, щоб завербуватися до армії. І тепер, як і під час попередніх військових конфліктів, багато хто, особливо серед вищих офіцерів, вважав, що війна – вигідне комерційне підприємство. Для прикладу можна взяти одного з її учасників, графа Маґнуса Стенбока, якому на початок війни минуло тридцять п’ять років і який ціле життя провів на військовій службі голландцям, імператорові та шведам. Він брав участь у бою під Нарвою, і відразу після наступу йому присвоєно звання генерал-майора. Крім цього стрибка в кар’єрі, початок війни приніс графові багато прибутків. Найперше – це безпосередня воєнна здобич: тисячі далерів готівкою, гаманці, повні російських грошей, і безліч дорогих речей – ювелірних виробів, а також срібних кухлів та келихів. І навіть «інші дрібниці», як-от: підбиті куничим хутром укривала, сільнички, зброя, ліжка, церковні ризи й чаші, розп’яття, свічники та обшиті галунами сурдути – також знаходили шлях до його маєтку. З плином часу набиралися великі суми грошей, які теж ішли до Швеції і на які купувалися нові землі. Крім того, до цієї здобичі треба додати й непрямі прибутки. Стенбок узявся забезпечувати армію різними необхідними речами. Йому порадили різати свою худобу, пекти хліб на сухарі із зібраного врожаю, а потім продавати ті продукти військовій управі. Стенбок, крім стрибка в кар’єрі, воєнної здобичі і постачання армії, мав ще й четверту спонуку до служби у війську: оборону родинного маєтку у Прибалтиці. У листі додому після битви під Нарвою, де його самого поранено, він каже у зв’язку з материним маєтком на тих теренах, що він «ризикував дістати синець під оком задля її маєтку тут у Ліфляндії». Маґнус Стенбок – промовистий приклад того, як людина з вищого прошарку суспільства справді могла розбагатіти на війні.

Чохол від російської литаври