Михайло Маслій - Улюблені пісні XX сторіччя

У Львові, в 1963 році, композитор Мирослав Скорик створив вокальний ансамбль «Веселі скрипки», для якого написав ряд пісень, що в той час були дуже популярними. У тих піснях композитор започаткував новий напрямок української естрадної пісні, де поєднав українські інтонації та слово з ритмами джазу, танго, блюзу, халі–галі, босса-нови, що панували тоді у світі, але були маловідомі в Україні. А пісня «Не топчіть конвалій» стала тоді дуже популярною.

Мирослав Скорик: «Наприкінці 1950–х років у нас з’явилися нові музичні течії із Заходу, заборонені тут раніше. Ми, студенти та молодь, сприймали це з великою цікавістю. Відтоді захоплююся джазом. Я навіть мав тоді у Львові невеличкий ансамбль під назвою «Веселі скрипки», для якого писав пісні. Цей ансамбль виконував різні популярні мелодії, а також джазові твори. Я тоді написав чимало пісень, зокрема такі шлягери, як «Намалюй мені ніч», перший український твіст «Не топчіть конвалій» – ці пісні співали, під них танцювали – вони були дуже популярними. Потім я відійшов від того. Але тоді моїм завданням було – осучаснити тодішню українську естраду, вивести її з такого чисто народного, селянського лона та зробити, так би мовити, інтелігентнішою. На жаль, до кінця мені це не вдалося…

На початку 1960–х після навчання в аспірантурі у Москві я приїхав на роботу до Львова. Тоді всі захоплювалися джазом, який був до другої половини 1950–х заборонений. А тут його щойно дозволили! Я також був підкорений тими ритмами. Створив вокально–інструментальний ансамбль «Веселі скрипки». Пісні, які написав для нього, були дуже популярні. Одна з них – «Не топчіть конвалій», перший український твіст».

Що цікаво, свої перші кроки на естраді юний Володимир Івасюк робив з творами Мирослава Скорика. Ось як про це згадує Михайло Івасюк у книзі «Монолог перед обличчям сина»: «Восени 1964 року Володя згуртовує кіцманських хлопців і дівчат з музичної школи і створює вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка» – один із перших колективів республіки на початку 1960–х років. До його складу входять, між іншими, дівчата з гарними голосами: Л. Шкуркіна і Л. Сазонова, тенор приємного тембру М. Калинчук та ін. На фортепіано грає сестра Галинка, на скрипці й гітарі – Володя, кларнеті – С. Клевчук, баяні – Є. Синько. Із творів сучасних композиторів, які культивували жанр пісні, романсу, він з особливим задоволенням виконує пісні Мирослава Скорика («Карпати», «Не топчіть конвалій», «Намалюй мені ніч»), звертається до творчості Олександра Білаша та Платона Майбороди, які в той час набирали значного розголосу».