Генрік Ібсен - Ворог народу

Лікар Стокман.Любий мій, кому ж це може спливти на думку?

Говстад.Я належу до нижчого стану, як ви знаєте. Я мав нагоду бачити, у чому почувають найбільшу потребу нижчі верстви суспільства. Їх конче треба пустити до керування громадськими справами. Це те, що розгортає здібність, знання та почуття власної гідности.

Лікар Стокман.Я розумію це дуже добре.

Говстад.Так… і мене здається, що журналіст бере на себе тяжку відповідальність, коли проминає без уваги якийсь випадок, сприятливий для діла визволення цих нижчих і пригнічених верств. Я знаю, у таборі дужих це називають підбурюванням і всякими такими назвами. Але нехай вони собі роблять те, що їм подобається. Якщо тільки моя совість чиста, то…

Лікар Стокман.Так, правда! Саме так, любий мій пане Говстаде. А проте… а чорт… (Стукають у двері) . Прошу!

На порозі з передпокою з’являється друкар Аслаксен. Він бідно, але чисто вдягнений в чорне з білою, трохи пом’ятою краваткою, в рукавичках. У руках тримає м’якого капелюха.

Аслаксен (уклоняється) . Прошу вибачити, пане лікарю, що я насмілився…

Лікар Стокман (підводиться) . Так, так. Це ж сам друкар.

Аслаксен.Авжеж, це я самий, пане лікарю.

Говстад.Ви не до мене, Аслаксене?

Аслаксен.Ні, я навіть не знав, що побачу вас тут. Я до самого лікаря.

Лікар Стокман.Чим можу вам допомогти?

Аслаксен. Чи правда те, що я чув від Білінга, ніби лікар має нам дати кращий водогін?

Лікар Стокман.Так, для водолікарні.

Аслаксен.Дуже добре. Я так і розумію. Я прийшов сказати вам, що буду підтримувати цю справу всіма своїми силами.

Говстад (до лікаря) . Ви бачите?

Лікар Стокман.За це вам щира моя подяка. Тільки…

Аслаксен.Через те, що вам, може, треба буде мати за собою дрібних міських обивателів. Тут у місті ми являємо собою об’єднану більшість, якщо ми цього хочемо, звісно. А ніколи не пошкодить мати за собою більшість, пане лікарю.

Лікар Стокман.Безперечно, це так. Тільки я не можу собі уявити, щоб були потрібні якісь особливі заходи. Мені ця справа видається такою простою і зрозумілою.

Аслаксен.Так, а проте це, звісно, буде не погано. Я добре знаю міською владу. Ті люди, що мають силу, не дуже то охоче здаються на пропозиції, що йдуть від інших людей. Тим-то, я гадаю, що не погано було б улаштувати маленьку демонстрацію.

Говстад.Авжеж.

Лікар Стокман.Демонстрацію, кажете? Яку ж таку демонстрацію ви хотіли б?

Аслаксен.Природно, дуже помірковану, пане лікарю. Я завжди стою за поміркованість. Це перша чеснота громадянина – на мою думку, принаймні.

Лікар Стокман.Так, так. Вас із цього боку й знають, пане Аслаксене.

Аслаксен.Мені здається, що я можу собі дозволити це сказати. Справа з водогоном має величезну вагу для нас, дрібних обивателів. Водолікарня з усіх ознак має стати ніби маленькою золотою копальнею для міста. Усі ми будемо з неї жити, а надто ми, домовласники. Через те ми будемо підтримувати її всім, чим тільки можемо. Я тепер старшина в спілці домовласників.

Лікар Стокман.Так?

Аслаксен.І, крім того, член Товариства друзів поміркованості! Лікарові ж, мабуть, відомо, що я служу справі поміркованості?

Лікар Стокман.Так, природно.

Аслаксен.Розуміється, мені доводиться здибатися з силою людей. А що мене мають за добродумного громадянина, який визнає закони, то я й маю деякий вплив і деяку вагу в місті, якщо можу так висловитися.

Лікар Стокман.Це я добре знаю, пане Аслаксене.

Аслаксен.Отже, для мене було б зовсім легкою справою облагодити адресу, якщо б це в крайньому разі треба було.

Лікар Стокман.Адресу, кажете?

Аслаксен.Ніби подяку від міських обивателів за те, що ви зняли цю справу громадської ваги. Розуміється, адресу треба скласти в пристойних поміркованих висловах, так, щоб не зачепити начальства і взагалі урядових осіб. Якщо цього дотриматись, то ніхто не зможе до нас причепитись. Так чи ні?

Говстад.Ну, а якщо б їм і не дуже сподобалось, то…

Аслаксен.Ні, ні, нічого брутального проти начальства, пане Говстаде. Ніякої опозиції до тих людей, що ми від них залежимо. Мені вже траплялось таке в житті, і я знаю, що з цього ніколи не може вийти нічого доброго. Але, звісно, цілком щирі заяви нікому не можуть бути заборонені.