Генрік Ібсен - Ворог народу

Фру Стокман.У тебе за спиною? Що ж там таке?

Лікар Стокман.Об’єднана більшість!

Фру Стокман.Так? А це добре для тебе, Томасе?

Лікар Стокман.Авжеж, я думаю, що добре. (Ходить по кімнаті й потирає руки) . О, як втішно бути в братерському єднанні з громадянами свого міста!

Петра.І мати можливість, тату, зробити так багато доброго й корисного!

Лікар Стокман.А ще як додати, що для свого рідного міста.

Фру Стокман.Дзвінок!

Лікар Стокман.Це, звісно, він. (Стукають у двері) . Прошу!

Бурмістр Стокман (заходить із передпокою) . Доброго здоров’я.

Лікар Стокман.Просимо до хати, Петере.

Фру Стокман.Добридень, брате. Як ся маєте?

Бурмістр.Дякую, помаленьку. (Звертається до лікаря) . Учора після роботи я отримав твою доповідь щодо водогінної системи нашої водолікарні.

Лікар Стокман.Ну? Ти прочитав її?

Бурмістр.Прочитав.

Лікар Стокман.І що ж ти на це скажеш?

Бурмістр.Гм!.. (Кидає погляд убік) .

Фру Стокман.Ходім, Петро! (Обидві виходять у кімнату ліворуч) .

Бурмістр (помовчавши) . Тобі конче треба було робити це своє дослідження потайки від мене?

Лікар Стокман.Доки я не мав абсолютної певності…

Бурмістр.Ти гадаєш, що тепер ти маєш її?

Лікар Стокман.Ти ж тепер і сам переконався.

Бурмістр.І ти маєш намір подати свою доповідь у Курортну Управу, як до деякої міри офіційний документ?

Лікар Стокман.Авжеж, треба ж зробити щось і не відкладати.

Бурмістр.Ти у своїй доповіді, своїм звичаєм, уживаєш дуже сильних висловів. Так, між іншим, ти кажеш, що в нас відбувається хронічне отруєння наших гостей.

Лікар Стокман.Але, Петере, як же можна інакше сказати? Ти подумай тільки: заражена вода для внутрішнього й зовнішнього вжитку. І це для нещасних хворих, що їдуть сюди в повній надії і втроє за все платять, щоб вернути собі здоров’я!..

Бурмістр.Наприкінці ти приходиш до висновку, що треба зробити ринву для бруду в Млиновій Долині і наново перекласти усю водогінну сітку.

Лікар Стокман.Еге. Ти знаєш якийсь інший вихід? Я не знаю.

Бурмістр.Сьогодні вранці я заходив в одній справі до міського інженера і так, між іншим, напівжартома виклав йому ці всі міркування, як щось таке, що колись у майбутньому нам доведеться розглянути.

Лікар Стокман.Колись у майбутньому?

Бурмістр.Він, звісно, усміхнувся на мою гадану марнотратність. Скажи, чи завдав ти собі труда подумати, скільки все те, що ти пропонуєш, може коштувати? З тих відомостей, що я маю, усе стане, мабуть, у кілька сотень тисяч корон.

Лікар Стокман.Невже так багато?

Бурмістр.Так, а потім найгірше; на роботу треба буде щонайменше – два роки.

Лікар Стокман.Два роки, кажеш? Аж два роки!

Бурмістр.Щонайменше. А що ми цей час будемо робити з курортом? Закриємо його? Звісно, доведеться. Ти може сподіваєшся, що хтось до нас зазирне, коли підуть чутки, що наша вода шкодить на здоров’я?

Лікар Стокман.Так, Петере, але ж вона дійсно шкодить.

Бурмістр.І все це тепер, саме тепер, коли наш курорт починає йти вгору! В інших, сусідніх містах також є деякі дані, щоб улаштувати в себе курорти. І як тобі здається, чи не вживуть вони всіх заходів, щоб повернути до себе хвилю приїжджих? Так, це безперечно. А ми стоятимемо на місці й примушені будемо напевне закрити водолікарню, що так дорого нам коштувала. Отже, ти руйнуєш своє рідне місто.

Лікар Стокман.Я руйную?

Бурмістр.Авжеж, якщо воно має перед собою щось таке, що можна назвати майбутнім, то тільки завдяки курортові. Ти розумієш це так само добре, як і я.

Лікар Стокман.Але що, ти гадаєш, тепер треба робити?

Бурмістр.З твоєї доповіді я не переконався, що умови водопостачання такі небезпечні, як ти їх змальовуєш.

Лікар Стокман.Вони навіть ще гірші, розумієш? А надто будуть улітку, коли буде тепло.

Бурмістр.Як і раніше казав, я гадаю, що ти дуже перебільшуєш. Досвідчений лікар повинен знати, яких тут треба вжити заходів, повинен розуміти, що треба запобігти шкідливому впливові, і якщо він цілком безсумнівно виявився, паралізувати його.

Лікар Стокман.Так. Що ж далі?