Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко

ЗУККО( малому ):Не підходь.

ЧОЛОВІК:Гляньте, як він тремтить.

ЗУККО:Не підходь, заради Бога. Ляж на землю.

ЖІНКА:Тю, дитини злякався.

ЗУККО:А тепер — витягни вздовж тіла руки.

ЖІНКА:Як це можна — повзти, витягнувши руки вздовж тіла?

ЧОЛОВІК:Це можливо, можливо. Мені доводилося так плазувати. і

ЗУККО:Руки за спину. І голови не підводь. Стій. ( Малий робить рух .) Замри, а то я твою матір уб'ю.

ЧОЛОВІК:Такий не завагається.

ЖІНКА:Авжеж, не завагається. Бідна дитина.

ЗУККО:Можеш поклястися, що не ворухнешся?

МАЛИЙ:Клянуся.

ЗУККО:Голову до землі. Повільно поверни її на другий бік. Відвернись, я не хочу, щоб ти нас бачив.

МАЛИЙ:Чому ви боїтеся мене? Хіба я можу вам зашкодити? Я дитина. Я не хочу, щоб мою матір убили. Чого його лякатися: ви ж дужчий за мене.

ЗУККО:Так, я дужчий.

МАЛИЙ:То звідки ж цей страх? Що я можу вам зробити? Я зовсім маленький.

ЗУККО:Не такий ти вже й маленький, і страху в мене немає.

МАЛИЙ:Але це тремтіння. Мені добре чути, як вас тіпає.

ЧОЛОВІК:А ось і лягаві.

ЖІНКА:Тепер йому є чого тремтіти.

ЧОЛОВІК:Ото буде сміхота.

ЗУККО( малому ): Заплющ очі.

МАЛИЙ:Вони заплющені. Заплющені. Господи, який же ви сцикло.

ЗУККО:І писок стули.

МАЛИЙ:Гаразд, я могила. Але ти сцикун. Боятися жінки. Погрожувати жінці пукавкою.

ЗУККО:Яке у твоєї матері авто?

МАЛИЙ:Порше — цілком може бути.

ЗУККО:Цить! Мовчок. Закрий рота. Закрий очі. Умри!

МАЛИЙ:Я не знаю, як це умерти.

ЗУККО:Я тебе навчу. Уб'ю твою матку, і побачиш.

ЖІНКА:Бідна дитина!

МАЛИЙ:Я згоден, згоден умерти!

ЧОЛОВІК:Лягаві чомусь не підходять.

ЖІНКА:Сцикуни.

ЧОЛОВІК:Та, ні. То така стратегія. Вони знають, як діяти. У них свої способи, таємні. О, як діяти, вони знають, будьте певні. Лайнюку кінець.

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК:Та й жінці, даю голову на відсічення.

ЧОЛОВІК:Не розбивши яєць, яєчні не зробиш.

ЖІНКА:Тільки б малого він не займав, Боже борони!

Зукко, не перестаючи штовхати даму в шию пістолетом, підходить до малого.

Потім стає ногою на голову малому.

ЖІНКА:Ой лишенько, щоб це дітей у наші дні так катували!

ЧОЛОВІК:З нами в дитинстві ще й не таке виробляли.

ЖІНКА:Вам що, теж якийсь псих погрожував?

ЧОЛОВІК:А війна, пані, про війну ви забули?

ЖІНКА:Он воно що! Німці ставали ногою на вашу голову і погрожували вашій матері?

ЧОЛОВІК:Гірше, пані, гірше!

ЖІНКА:У кожному разі, теперечки ви тут, живий-здоровий, добряче вже підтоптаний і розгодований.

ЧОЛОВІК:Ви грубіянка, пані.

ЖІНКА:У мене дитина, тільки дитина на думці.

ЧОЛОВІК:Та що ви з вашою дитиною носитеся! Пістолета приставлено до горла жінці.

ЖІНКА:Воно то так, але потерпить від цього саме дитина.

ДРУГА ЖІНКА:Даруйте, пане, ви саме це назвали спеціальним прийомом у поліцаїв? Ти говорив про якийсь прийом. А вони просто руки умивають. Сцикуни кляті.

ЧОЛОВІК:Я казав, що це — стратегія.

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК:До дупи таку стратегію!

ПОЛІЦАЇ( здалеку ): Покладіть зброю.

ЖІНКА:Браво.

ДРУГА ЖІНКА:Отже, ми врятовані.

ЧОЛОВІК:Ох жеж ця стратегія! Кажу ж вам, вони готують удар.

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК:На словах, а на ділі удар уже пропустили.

ЖІНКА:Бідна дитина.

ЧОЛОВІК:Пані, ще раз почую про дитину дістанете по шиї.

ДРУГИЙ ЧОЛОВІК:Невже ви думаєте, що зараз слушний момент для суперечок? Треба ж хоч трошки шануватися. Ми свідки драми. Ми перед обличчям смерті.

ПОЛІЦАЇ( здалеку ): Наказуємо вам покласти зброю. Вас оточено. ( Глядачі розлягаються сміхом ).

ЗУККО:Скажіть їй, щоб дала ключі від машини. Порше

ДАМА:Що за йолоп.

ЖІНКА:Дайте йому ключі, дайте ключі.

ДАМА:Нізащо. Хай візьме їх сам.

ЧОЛОВІК:Ось він зараз порве вам горлянку — тоді одумаєтеся, дамочко.

ДАМА:Нехай. Зате у вас цілих горлянок я не бачу. Тож нехай.

ЖІНКА:Суще страховисько, а не жінка.