Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко

Здоровило підходить до Зукко.

ЗДОРОВИЛО: Про що, безштаньку, задумався?

3УККО:Та от міркую про безсмертя краба, слизняка та хруща.

ЗДОРОВИЛО:Бачиш, сам я битися не люблю. Але ж ти, безштаньку, так наривався, що не можна було не поквитатись. Ну чого ти так ліз у бійку? Можна подумати, смерті шукаєш.

ЗУККО:Смерті я не шукаю. Я помру.

ЗДОРОВИЛО:Усі помруть, безштаньку.

3УККО:Це не доказ.

ЗДОРОВИЛО:Можливо.

ЗУККО:Тут заковика з пивом, не з тим, що купують, а з тим, що ставлять. Треба відлити.

ЗДОРОВИЛО:Давай, а то буде пізно.

3УККО:Правда, що навіть собаки дивляться на мене скрива?

ЗДОРОВИЛО:Собаки ніколи ні на кого не дивляться скрива. Собаки — єдині істоти, на яких ти можеш покластися. Вони можуть любити тебе чи не любити, та зроду тебе не осудять. І коли тебе, безштаньку, геть усі відцураються, завжди знайдеться собака, який прийде сюди до тебе лизати підошви ніг.

ЗУККО:

ЗДОРОВИЛО:Сходи, все-таки, відлий.

ЗУККО:Запізно.

На світ благословляється.

Зукко дрімає.

Комісаріат поліції. Інспектор; комісар.

Входить дівчисько у супроводі брата. Брат пристає на темному порозі.

Дівчисько підходить до портрета Зукко і показує на нього пальцем.

ДІВЧИСЬКО:Я знала його.

КОМІСАР:Знала кого?

ДІВЧИСЬКО:Оцього хлопця. Мій давній знайомий.

ІНСПЕКТОР:А хто він такий?

ДІВЧИСЬКО:Таємний агент. Друг.

ІНСПЕКТОР:А що це за тип позад тебе?

ДІВЧИСЬКО:Мій брат. Мій супровідник. Це він порадив мені прийти до вас по тому, як я впізнала його на вуличному фото.

ІНСПЕКТОР:А що він у розшуку, знаєш?

ДІВЧИСЬКО:Атож, я так само його розшукую.

ІНСПЕКТОР:Кажеш — друг?

ДІВЧИСЬКО:Друг, авжеж, друг.

ІНСПЕКТОР:Він убивця поліцая. Тебе теж заарештують і звинуватять у тому, що ти підсобляла, переховуванні зброї та в небажанні виказати злочинця.

ДІВЧИСЬКО:Прийти до вас і заявити, що я його знала, мені нараяв брат. Я нічого не ховаю, нікого не запродую, я була з ним знайома, та й усе.

ІНСПЕКТОР:Скажіть братові, хай вийде.

КОМІСАР:Тобі що, позакладало? Забирайся!

Брат виходить

ІНСПЕКТОР:Що ти про нього знаєш?

ДІВЧИСЬКО:Усе.

ІНСПЕКТОР:Він француз? Чужоземець?

ДІВЧИСЬКО:У нього легкий, дуже гарний акцент.

ІНСПЕКТОР:Германський?

ДІВЧИСЬКО:Не знаю, що означає германський.

ІНСПЕКТОР:То він тобі казав, що він таємний агент? Чудасія, та й годі. Власне, таємний агент має зоставатися таємним.

ДІВЧИСЬКО:Я заприсяглася йому, що свято збережу його секрет.

ІНСПЕКТОР:Браво! Якщо ти берегтимеш отак секрети, наша праця буде легка.

ДІВЧИСЬКО:Він казав, що їде з завданням до Африки, у гори, де лежить вічний сніг.

ІНСПЕКТОР:Німецький агент у Кенії.

КОМІСАР:Поліція не може приймати таких неправдивих фактів.

ІНСПЕКТОР:Ці факти, комісаре, достатні. ( Дівчиську. ) А тепер його ім'я. Ти ж знаєш його, адже це твій друг.

ДІВЧИСЬКО:Так, знаю.

ІНСПЕКТОР:То скажи його.

ДІВЧИСЬКО:Я знаю його дуже добре.

ІНСПЕКТОР:Ти що, глузуєш з нас, дівчиську? Хочеш дістати по морді?

ДІВЧИСЬКО:Ні, я його знаю. Але не можу вимовити.

ІНСПЕКТОР:Як це — не можеш вимовити?

ДІВЧИСЬКО:Воно в мене тут, на кінчику язика.

КОМІСАР:На кінчику язика, на кінчику язика. Тобі що, хочеться ляпасів і стусанів, щоб тебе перегнали через росу? То ми маємо тут, аби ти знала, спеціально обладнані камери.

ДІВЧИСЬКО:Ні, ні, тут не те. Мені треба зібратися.

ІНСПЕКТОР:Принаймні, тільки ім'я. Ти повинна напружити пам'ять, ти ж його шептала йому на вухо.

КОМІСАР:Ім'я, ім'я. Байдуже, яке, а то я посаджу тебе до КПЗ.

ДІВЧИСЬКО:Андреас.

ІНСПЕКТОР:( комісарові ): Запишіть: Андреас. ( Дівчиську ): Ти певна?

ДІВЧИСЬКО:Ні.

КОМІСАР:Зараз я уб'ю її.

ІНСПЕКТОР:Роди це кляте ім'я, а то я запхаю тобі щось у горлянку. Поквапся, а то воно саме про себе нагадає.