Ґуставо-Адольфо Беккер - Рими

Правдиві душі, чисті та безгрішні,
Ваш в ангельськім хоралі чути глас;
Тому, хто на свій бік дітей прикл и кав,
Молітеся за нас.

Апостоли, що спорудили в світі
Ц е ркви могутній і стійкий каркас,
Тому, хто є чесноти скарбівничим,
Молітеся за нас.

Стражденники, що здобули звитяги
Своєю кров'ю, юрмам напоказ,
Тому, хто дав вам міць у бойовищах,
Молітеся за нас.

Цнотливі діви, до лілей подібні,
Що влітку — сніг і злото для прикрас,
Тому, хто є живцем краси й наснаги,
Молітеся за нас.

Ченці, які у келіях самотньо
Благали, щоб вогонь війни загас,
Тому, хто є веселкою у грозах,
Молітеся за нас.

Достойники, чиї розумні пера
Заповідали честь і знань алмаз,
Тому, хто є повчанням невичерпним,
Молітеся за нас.

Войовники Христової армади,
Сприйміть моє благання — не наказ:
Молітеся, щоб нам простив провини,
Тому, хто владарює серед вас.

Щоб ти це читала сірими очима,
Щоб ти їх співала чисто й залюбки,
Щоб вони сповняли твою чуйну душу,
Склав я ці рядки.

Щоби ти дала їм юнь, життя й горіння,
Щоб ти їх пустила в серце навпрямки, —
А цього напевне я не зможу дати —
Склав я ці рядки.

Щоб ти мала втіху з радості моєї,
Щоб мої сприймала болісні думки,
Щоб мого життя ти вчула тріпотіння,
Склав я ці рядки.

Щоб перед тобою і життя, й кохання,
Як свою пожертву, я поклав-таки,
Разом із душею, усміхом, сльозами,
Склав я ці рядки.

Роси краплина, що на дні дрімає
У чашечці білющої лілеї, —
То є палац із дивного кришталю,
Де мешкає краси щасливий геній.

Він їй дає поезію і тайну,
І пахощами повниться краплина;
Ай, горе квітці, бо з цілунком сонця
Зникає ця перлина!

Далеко і поміж дерев,
Десь у гущавині лісу,
Чи бачиш, як щось блищить
І плаче? То зірка з висі.

Дедалі ближче вона,
Неначебто крізь запону,
Можливо, сяє ліхтар
Наприкінці перегону.

Нарешті, швидкий цей біг
Скінчився для втікача.
Зневіра. Не ліхтар це і не зірка,
Бо світло, що нас вабило, — свіча.

Життя — це є сон квапливий,
Триває цей сон недовго — мов сполох;
Коли прокинешся раптом,
То видно, що все — метушня і порох…

Якби ж цей сон був глибоким
Від присмерку до світання!
Волів би я, щоб сон тривав до смерті!..
Щоб снилось і моє, й твоє кохання!