Поль Елюар: Вибрані вірші

Я оспівую радість велику тебе оспівати,
Радість велику мати тебе і не мати,
Щирість, з якою тебе я чекаю, цноту, з якою
тебе пізнаю,
Ти скасовуєш забуття, надію і незнання,
Відсутність відкидаєш і приводиш мене на світ,
Я співаю, аби співати, я кохаю тебе, щоб співати,
Таїну, де кохання творить мене і звільняє себе.

Ти чиста, ти ще чистіша за мене.

Мене не існує тут.
Закутався я сам у себе.
Я заблукав поміж планет,
Світло існує без мене.

Народжена від моєї руки на очах,
Збиває мене з дороги,
Темінь мені заступає шлях,
До мого вінця всесвіту,

У розбитому люстрі — безмежне
Життя, мінливе й примхливе,
Де несподіване й звичне
Творять журбу почережно.

Те, що тобі я кажу, мене не міняє,
Я не йду від найбільшого до найменшого.
Дивлюся на себе:
Перспектива ця не для мене.
Я тримаюся свого місця,
І ти відійти не годна від нього.

Вже пустка довкола мене
І, коли відвертаюсь, — ніщо постає у двох іпостасях:
Ніщо і я.

Повноголосо
Промітне кохання постало
І так спалахнуло яскраво
Що розум в коморі своїй
Не зваживсь у всьому зізнатись.

Повноголосо
Хмари кривавих круків покрили
Пам'ять минулих народжень
Відтак ошелешених в сяйві
Майбутнє знеможене від поцілунків.

Непомисленна несправедливість — єдина істота у світі
Любов вибирає любов не змінюючи обличчя.

Я сказав тобі це ради хмар
Я сказав тобі це ради дерева що над морем
Ради кожної хвильки ради птахів у листі
Ради шурхоту ріні
Ради коханих рук
Ради ока що обличчям стає або краєвидом
І якому сон надає небесної барви
Ради всієї випитої ночі
Ради ґрат придорожніх
Ради відчиненого вікна ради ясного чола
Я сказав тобі це ради твоїх думок і слів
Бо будь-яка ласка й довіра є вічні.

Ти єдина і я чую трави твого сміху
Ти це твоя голова яка тебе підіймає
І з висоти небезпечної для життя
Під кулею туманною дощу долини
Під важким світлом під небом земляним
Ти народжуєш падіння.

Птахи вже не є надійним притулком
Ні лінощі ні втома
Спогад про ліси й струмки тендітні
Вранці примхи
Вранці очевидні пестощі
На світанку відсутносте падіння.
Човни твоїх очей блукають
У мереживі щезань
Безодня відкрилась іншим аби її втамувати
Тіні які ти твориш права на ніч не мають.

Кохана щоб окреслити мої бажання
Доторкнися своїми вустами небес твоїх слів як зорі
Поцілунки твої у ночі живій
І борозни твоїх рук мене обвивають

Вогонь як знак перемоги
Мої мрії у світі
Ясні й повсякчасні

А коли тебе поруч нема
Мені сниться що сплю мені сниться що мені все це
сниться.

Земля блакитна ніби помаранч
Омана зникла і слова не брешуть
Вони не дозволяють вам співати
А лиш в цілунках одне одного збагнути
Шаленці і жага кохання
Вона її вуста злились з моїми
Всі таємниці усмішки усі
І ті поблажливі одежі
Її вкривають голизну.

Зелено розквітають оси
Зоря вдяга собі на шию
Намисто з вікон
Під крилами сховалось листя
Всі сонця радощі тепер твої
Розлите сонце на землі
На всіх шляхах твоєї вроди.

Вона не вміє розставляти тенета
Вона не відводить очей від своєї вроди
Так просто так просто звабити
І саме її очі заковують його у ланцюги
І саме на мене вона покладається
І саме на вроду вона накидає
Летючий невід пестощів.

Таємно закохана за своєю усмішкою
Зовсім гола слова кохання
Оголюють твої груди і шию
Твої стегна й повіки
Оголюють всі пестощі
Для того щоб цілунки у твоїх очах
Лише тебе являли всю цілком.

Пожадливі вуста кольорів
І поцілунки що їх окреслюють
Жага листок млосна вода
Крило їх тримає в своїй долоні
Сміх їх скидає.

Від моєї єдиної ласки
Ти заряхтіла всім своїм сяйвом.