Поль Елюар - Вибрані вірші

1945 р.У квітні 1944: Париж ще дише!, Подвійна тінь,Білокрилі білошвейки, Мова закоханого міркування, Бажання.

1946 р.Неперервна поезія І. Конференції в Чехословаччині й в Італії. Мандрівки до Югославії і Греції. Тривка жадоба жити.

28 листопада: У Швейцарії, де він перебував, Елюар дізнається про смерть Нюш у віці 40 років. Із цього дня і аж до зустрічі з Домінік Лемор на Всесвітньому конгресі миру в Мехіко (1949) поет переживає період безнадії.

1947 р.Предмет слів і образів. Вона споруджує палац. Час через вінця. Незабутні тіла. Найкраща збірка віршів і збірка, яку уклали для себе (антологія 1818— 1918) Внутрішнім зором, 8 зримих віршів (у співпраці з Максом Ернстом).

1948 р.Пікассо в Антибі. Бачити. Перші вірші, 1913—1921. Політичні вірші. Елюар стає глашатаєм миру і свободи в багатьох країнах. Пам'ятне тіло, Бестіарій.

1949 р.Перспективи. Пора кохання. Мандрівка по Македонії, зустрічі з грецькими партизанами. Греціє, моя трояндо розуму. Урок моралі.

1950 р.Клятва страдникам і борцям варшавського ґетто. Поїздка до Чехословаччини і СРСР.

1951 р.Шлюб Елюара з Домінікою. Вони проводять час у Парижі, Бейнаці (Дордонь) і Сен-Тропе. Публікація Змогти сказати все. Перша жива антологія поезії минулого. Глек, чи може він бути гарніший за воду?, Обличчя миру, Зерно крила, Фенікс, Моряки.

1952 р.У Женеві Елюар проводить конференцію на тему Поезія обставин. Представляє французький народ, бере участь у Москві в заходах, організованих на вшанування 150-річчя народження Віктора Гюґо і 100-річчя з дня смерти Гоголя.

Публікує Антологію творів про мистецтво, Стежки і шляхи поезії. Завершує Неперервну поезію II. Протягом літа поет переносить перший напад стенокардії. 18 листопада, о 9 годині ранку, у своєму паризькому помешканні, на проспекті Ґравель, Поль Елюар помирає через новий серцевий напад.

Гаразд (англ.).