Поль Елюар - Вибрані вірші

Слідом за образами
Безмір світла струмує до інших сновидінь.

Тіло і мирські фіґури
Неймовірна змова
Ніжних кутів як крил

Але рука що мене пестить
Це мій сміх що її розтулює
Це моє горло що її тримає
І знищує

Неймовірна змова
Відкриттів і несподіванок.

Усе життя спливло у мої зморшки
Немов аґат аби зліпити
Найкращу із посмертних масок.

Дерева білі дерева чорні
Молодші за природу
Щоб знову віднайти ту мить народження
Треба старіти.

Чи може знову встати той хто спить
Не бачить ночі він невидиме не бачить
У нього велетенські ковдри
І подушки криваві на подушках брудних

У нього дах над головою а руки згорнуті
На знаряддях втоми
Він спить аби відчути свою силу
Сором бути сліпим в такій великій тиші.

На берегах де б'ється море
Не бачить там він поз безмовних
Вітру що змушує ввійти людину в свої статуї
Коли вона навік спочине.

Жадання сну
З кінця одного в інший смерти.

Одна чи декілька
Блакить вляглася на грозу
Сніг на птахів
Шерех страху в лісах похмурих

Одна чи декілька
В глиняних коконах засіялося вороння
У крилах бляклих у дзьобі землетрусу
Вони зібрали химерні руді троянди громовиць

Одна чи декілька
Вінчик сонця
Велетенська суниця сонця
На горлянці галявини

Одна чи декілька
Чутливіші в своїм дитинстві
Аніж у дощ і в гожу днину
Покірливіша при знайомстві
Ніж сон пологий
Далеко від нудьги

Одна чи декілька
У ніжних дзеркалах
Де їхній голос ранок роздирає як білизну

Одна чи декілька
Створені з каменю що розсипається
І з пір'я що розлітається
Створені з терну створені з льону алкоголю піни
Із сміху сліз і вад страждань безглуздих
Створені з плоті і справжніх очей звичайно

Одна чи декілька
З усіма вадами і з усіма чеснотами
Жінок

Одна чи декілька
Обличчя вкутане плющем
Звабливі наче свіжий хліб
Усі жінки які мене бентежать
Убрані в те що я бажав
Убрані в спокій і свіжість
Убрані в сіль у воду сонце
У ніжність і відвагу і в безліч примх
У безліч ланцюгів

Одна чи декілька
У моїх мріях
Нова лісова квітка
Жорстока квітка зі жмутиком маточок
Що розкривається в палаючому колі своєї маячні
У вимученій ночі

Одна чи декілька

Юність аби в ній помирати
Юність бурхлива тривожна сповнена туги
Яку вона розділила зі мною
До інших геть байдужа.

Жінка з котрою прожив
Жінка з котрою живу
Жінка з котрою житиму
Завжди та сама
Тобі треба пальто червоне
Червоні рукавички червона маска
І панчохи чорні
Докази підстави
Тебе бачити зовсім голу
Чиста голизна о прекрасна оздоба

Перса о моє серце.