Овидий - Любовні елегії. Мистецтво кохання

19-20. Керавнія — підводні скелі біля західного узбережжя Греції. Сирти — дві затоки в Північній Африці та прибережні землі, відомі великою кількістю хижаків.

27. Леди сини — Кастор і Поллукс, герої, що стали сузір’ям Близнят, опікуни мореплавців.

32. Галатея — морська німфа, одна з нереїд, доньок морського бога Нерея.

17. Донька Тіндара — Єлена.

19-20. Лапіти — див. прим, до «Л.» І, 4, 8; «М.» І, 593.

21-22. Жінка… поштовх дала … — йдеться про Лавінію, дочку володаря Латина; через неї Еней почав війну з Турном.

23. Жінка… нацькувала … — йдеться про викрадення Ромулом сабінянок, що стало причиною війни між сабінцями та Римом.

7. Каноп і згадані далі в тексті міста — в Єгипті.

11. Анубіс — єгипетський бог; його зображували з головою собаки.

13-14. Змія — атрибут Ісіди. Апіс — у стародавніх єгиптян священний бик, втілення Осіріса.

18. Галли — жерці фрігійської богині Кібели, або Великої Матері.

21. Ілітія — грецька богиня, що сприяла породіллям (у римлян — Люцина, також Генітала).

11-12. Хто б каміння… кидав … — йдеться про міфічних Девкаліона і Пірру («Метаморфози», І, 244–415).

13. Фетіда — морська богиня, мати Ахілла.

15. Ілія — троянська жриця, мати легендарних засновників Риму близнюків Ромула і Рема.

29. Колхідянка — Медея, яка вбила своїх синів, щоби помститись Ясонові за зраду.

39. На вогонь кладуть … — померлих спалювали на похоронному вогнищі.

9. Діва Ееї — див. прим. до «Л» І, 8, 5.

10. Житель Карпафських глибин — бог-перевертень Протей. Мова про Карпафське море, що є частиною Егейського — між островами Критом і Родосом; назва — від острова Карпаф (нині Скарпанто).

4. Ікарійський пес — Сіріус (у сузір’ї Пса).

8. Паллади плоди — оливки.

23-24. Морських потвор … — тобто Скілли й Харібди. Малея — небезпечний мис на південному сході Пелопоннесу.

31. Геро — жриця Афродіти у Сесті. До неї з протилежного берега Геллеспонту щоночі перепливав її коханий Леандр. Якось буря згасила ліхтар, що його світила Геро. Коли Леандр втопився, Геро теж кинулась у море.

41. Горнеться в’яз до лози … — в’яз слугував опорою для лози.

49. Рисаки… рвонуть колісницю … — йдеться про колісницю сонячного бога Феба.

3-4. Та, що посіла … — Венера; острів Кітера та місто Паф (Пафос) на Криті — найдавніші осередки культу Афродіти (Венери).

15-18. Смертний муж — Улісс. Фтійський владар — Пелей, батько Ахілла. Нереїда — Фетіда. Егерія — лісова німфа, яка закохалась у римського царя Нуму Помпілія.

32. Пад — нині ріка По.

1. До гніву Ахілла … — епічні поети, серед них і Макр Гней Помпей, приятель Овідія, розробляли теми, пов’язані з Троянською війною.

13. Мав я і скіпетр в руці … — тобто працював у жанрі трагедії.

22-38. Філліда — дочка фракійського володаря. Коли її коханий Демофонт не повернувся з-під Трої, вона повісилася й стала мигдалевим деревом. Макарей — син повелителя вітрів Еола, закохався у свою сестру Канаку, але покинув її зі страху перед батьком. Батько — Тесей. Грецька поетеса Сапфо (VII ст. до н. е.), за переказом, кинулась у море через свою любов до Фаона. Елісса — Дідона. Жона-перелюбниця — Єлена. Лаодамія — дружина Протесілая; після смерті чоловіка (див. прим, до «Л» II, 4, 41) наклала на себе руки.

23. Тирс — жезл Вакха (Діоніса): у своїх витоках трагедія пов’язана з його культом.

15-16. Пелоп — онук Юпітера, син Тантала і Діони. Одружився з Гіпподамією ; переміг у змаганні на колісницях її батька Еномая, володаря Піси й тим самим уникнув загибелі: переможених женихів Еномай убивав.

29. Аталанта — аркадська красуня, мисливиця. Хто хотів її руки, мусив змагатися з нею в бігу; переможеного вона пронизувала списом. Меланіон (Гіппомен) випередив її хитрістю: красуня забарилася, піднімаючи золоті яблука, що їх кинув Меланіон.