Публий Овидий (Назон) - Мистецтво кохання

© Publius Ovidius Naso

© А.Содомора (переклад), 1999

Джерело: Овідій. Любовні елегії. Мистецтов кохання. Скорботні елегії. К.: Основи, 1999. 300 с. С.: 105-168.

OCR & Spellcheck: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004

Книга перша

Книга друга

Книга третя

Примітки

001] Хто з-поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання,

002] Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем.

003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво?

004] Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур?

005] Автомедонт по-мистецькому вмів колісницею править,

006] Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно.

007] Я - за наставника з волі Венери в хлопчини Амура,

008] Я на любовних стежках - Тіфій і Автомедонт.

009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться,

010] Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить.

011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри -

012] М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий.

013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, -

014] Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів.

015] Ту, що її потім Гектор відчув, - непоборну долоню

016] Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв.

017] Учень Хірона - Пелід, мій - Амур-, як свавільні обидва,

018] Так і богині сини - парость Еака й Амур.

019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові?

020] Та чи вудил не гризе навіть породистий кінь?

021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди

022] Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем.

023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає:

024] Більшої рани завдасть - краще помщуся йому.

025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння,

026] Не запозичив його з лету небесних птахів,

027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині,

028] Кліо і вісім її розумом славних сестриць -

029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем

030] Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй!

031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь!

032] Одаль - хто білість ноги довгим одінням окрив!

033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи -

034] Квіти, що потай рвемо, - не про злочинну жагу.

035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,

036] Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.

037] Друга турбота твоя - щоб обранка й тебе покохала,

038] Третя - аби ця любов не на хвилину була.

039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле -

040] Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.

041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,

042] Вибери саме таку, що до вподоби тобі.

043] З неба, однак, не впаде вона - добре шукай, котрій скажеш:

044] "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"

045] Таж і мисливець на лань не будь-де розставляє тенета -

046] Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,

047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений - місце,

048] Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.

049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання,

050] Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат.

051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила,

052] Ніг на дорогах курних не доведеться збивать.

053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів,

054] Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону:

055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш:

056] "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!"

057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон - у Метімні,

058] Риб - у морській глибині, птаства - між листям дерев,

059] На небосхилі - зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, -

060] Як не сказати, що тут - мати Енея живе?

061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, -

062] Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі.

063] Інших, що вже на порі, полюбляєш - і ними рясніє;

064] Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того.

065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) -

066] Що ж, і з таких не одну - сотні зустрінеш у нас.

067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує

068] Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев,

069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість,

070] Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац.

071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши

072] И назву йому; він цвіте барвами давніх митців: