Публий Овидий (Назон) - Мистецтво кохання

157] Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї,

158] їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь.

159] Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось,

160] Що подущинку м'яку впору і зручно підклав,

161] Що охолоджував помахом віяла милу сусідку,

162] Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога.

163] Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання,

164] Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском.

165] Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота:

166] Той, хто на рани дививсь,- рану під серцем відчув:

167] Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши,

168] А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, -

169] Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча,

170] Був дотепер глядачем - жертвою станеш нараз.

171] Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,-

172] Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись?

173] В Римі тоді з-над обох побережжів зібралася молодь -

174] Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло.

175] Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові?

176] Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!..

177] Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар:

178] Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо.

179] Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте:

180] Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить!

181] Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався,

182] Хлопець - війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ.

183] Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий:

184] Цезарям силу не вік - роду високість дає.

185] Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг:

186] Млява років течія - не перешкода йому.

187] Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще,

188] Хоч у колисці, а все ж - гідний Юпітера був.

189] Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним,

190] Як переможений край - Індію - тирсом жахав!

191] Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе

192] Й ворога перемогти - мудрість, опіка отця.

193] Славним початком таким не применшиш великого ймення,

194] Перший з-між хлопців тепер, далі - з-між сивих мужів.

195] Є ще брати в тебе - кривду братів поспіши відомстити,

196] Батько є - стань же твердим захисником його прав!

197] Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог

198] Батьком набуте майно хоче собі загребти.

199] Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні,

200] Правда, пошана богів - ось де знамено твоє.

201] Силою права подоланий парф; хай подоланий буде

202] Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув.

203] Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю-батьку:

204] Богом один із вас є, другий - ним буде в свій час.

205] Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю,

206] Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе.

207] Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом,

208] Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив!

209] Спини парф'ян-втікачів, груди римлян оспівувать буду

210] Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад.

211] Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш

212] Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе.

213] Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа,

214] Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить.

215] Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях -

216] їм уже втеча стрімка не допоможе тепер.

217] Весело те споглядатиме юнь - наші хлопці й дівчата,

218] В кожного з нас у той день щастям душа забринить.

219] От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то

220] Гори зображені там, ріки, долини які?"

221] Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала,

222] Хоч би й не знав ти всього - мов про відоме, кажи:

223] "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма

224] В'ються по плечах, то це - славний на витоки Тігр.

225] Там он вірмени ідуть; ось - Данаєва донька Персіда;

226] Це - славнозвісне колись місто між перських долин.

227] Цей ось і той он - вожді". Якщо знаєш - назви поіменно,

228] Втім, хоч би навіть не знав,- сам ти їх вдало назви.

229] Та й за бенкетним столом не змарнуй для знайомства нагоди:

230] Не про одне лиш вино думати слід, поки п'єш.

231] Там же й Амур, зарум'янившись густо, до рук своїх ніжних

232] Ріг раз од разу бере, повен п'янкого вина.

233] Тільки-но Вакх йому крильця зросить, - вологою взявшись,

234] Пурхать не може той бог, німо стоїть, та за мить

235] Вже він із крилець вологу ту струшує; хай лиш на серце

236] Крапля комусь упаде - тут же пектиме любов.

237] Духу вино додає, до кохання жагу роздимає,

238] Вихилиш келих до дна - туга покине тебе.