Публий Овидий (Назон): Мистецтво кохання

322] Криво всміхалась: "Ану - йди, залицяйсь до мого!"

323] То вона хоче Європою буть, то - Іо: ця - в корову

324] Перемінилася; ту - бик віз на спині своїй.

325] Стада вожак дерев'яну корову сприйнявши як справжню,

326] З нею зійшовся-таки; плід - таємницю розкрив.

327] Варто крітянці було не зважати на пристрасть Тієста

328] (О, як нелегко жоні вірною буть одному!) -

329] Коней не стримав би Феб серед неба й назад, до Аврори,

330] Він колісниці б тоді не розвернув на бігу.

331] Волос пурпурний в отця свого, Ніса, дочка його вкрала -

332] Й лоном дівочим тепер тисне скажених собак.

333] Марса уникнувши на суходолі, на морі - Нептуна,

334] В рідному домі Атрід жертвою жінки упав.

335] Хто не сплакнув над жагою ефірської діви Креуси?

336] Хто про Медею не чув - матір, убивцю дітей?

337] Фенікс, Амінтора син, невидющі виплакував очі.

338] Рвав Ппполіта живцем коней сполоханих шал.

339] Що ж осліпляєш невинних дітей? На твою божевільну

340] Голову - прийде пора - кара, Фінею, впаде!

341] Вся ця біда - од жінок: їх любовне бажання сильніше

342] Й шалу у ньому завжди більше, ніж в чоловіків.

343] Сумнівів, отже, не май: будь-яка може стати твоєю;

344] Хтозна, чи з-між багатьох мовила б "ні" хоч одна.

345] Хай і відмовить якась, але кожній лестять залицяння,

346] Хоч ошукався - дарма: що та відмова тобі?

347] Чи ошукався, однак? Таж нове залицяння - солодше:

348] Більше сусідське добро нам до душі, ніж своє.

349] Завше-бо й нива чужа урожаєм багатшим рясніє,

350] Завше й чужа череда вим'я повніше несе.

351] Спершу служницю пізнай, що при тій, котру звабити хочеш:

352] Так ти полегшиш собі до господині підхід.

353] Чи до своїх таємниць підпускає служницю, дізнайся,

354] Чи в тій прихованій грі з нею вона заодно.

355] Спробуй, якщо все це так, підкупить, ублагати служницю:

356] Схилиш її на свій бік - легко досягнеш мети.

357] Час підбери (на це - й лікар зважає), коли господиня

358] Без намовляння твого візьме принаду з гачка;

359] Візьме ж охоче тоді, коли солодко, гоже їй буде,

360] Як на врожайній землі - повному сили зерну.

361] Бо, коли туги, ні болю нема - наче ширяться груди,

362] Спритна Венера тоді влесливо входить у них.

363] Поки зажурений був Іліон - ворогам не давався,

364] А звеселивсь - і коня, повного зброї, прийняв.

365] Мить підбери, коли хитра суперниця їй дозолила:

366] Легко за себе тоді зможе помститись вона.

367] Зранку, як зачіску буде вкладать господині служниця,

368] Мовби собі, а не їй скаже впівголос, аби

369] Враженій гніву додать - так вітрило снаги дає веслам -

370] "Кривднику ледь чи б могла кривдою ти відплатить".

371] От і про тебе додасть, переконливих слів приточивши, -

372] Сохне, мовляв, од жаги, розум потьмаривсь йому.

373] Ґав не лови тоді: вляжеться вітер - охляне вітрило,

374] Наче тонесенький лід, тане за мить якусь гнів.

375] Може, подумаєш тут: "Чи не звабити й гарну служницю?" -

376] Це небезпечна, скажу, і непродумана гра,

377] Бо заохотиш не всіх: одна дбатиме про господиню,

378] Інша - про себе: тебе схоче собі зберегти.

379] Править лиш випадок тут. І хоч доля сприяє сміливим,

380] Ще раз і ще раз кажу: на небезпеку не йди!

381] Не стрімчаками вестиму тебе, не до прірви скерую,

382] Ступиш на стежку мою - пастки уникнеш на ній.

383] А причарує таки, як листи буде брати й давати,

384] Тілом, не пильністю лиш, мила служниця тебе -

385] Все ж господиню спочатку здобудь, а її - вже потому:

386] Не від служниці-бо слід розпочинати любов.

387] Добре ще зваж на одне (якщо віриш моєму мистецтву -

388] Ну, а на вітер, затям, слів не пускатиму я):

389] Взявся за діло - доводь до кінця. Служниця не зрадить,

390] Хай лиш відчує сама частку й своєї вини.

391] Птах, чиї крила у клею в'язкім, не зів'ється під небо,

392] Вбіг у тенета кабан - більше в чагар не шугне.

393] Риба, піймавшись на гострий гачок, не гулятиме в морі,

394] Звабив - довершуй свого і переможцем відходь!

395] Отже, не зрадить, кажу, відчуваючи спільну провину,

396] Про господиню ж усе з вуст її знатимеш ти.

397] Лиш не обмовся комусь! Не обмовишся - буде й служниця

398] Радо тобі сповіщать, де лиш яка новина.

399] Знай: помиляється той, хто вважає, що тільки на полі

400] Й морі потрібно ловить пору, догідну для дій:

401] Як не щодня ми зерно довіряємо ниві примхливій,

402] А зеленавій воді - вигнуте дно корабля,

403] Так не щодня на гарненьких дівчат полювання успішне:

404] Часто вдається воно тільки в означений час.

405] Хай це народження день, хай календи, що ними Венера