Овидий - Любовні елегії. Мистецтво кохання

66. Претор — римський урядовець; окрім судочинства, мав також організовувати видовища.

17. Кефея дочка — Андромеда. Її мати (Кассіопея) похвалялася, що донька вродливіша від усіх нереїд; розгніваний Посейдон наказав прикувати Андромеду до скелі і віддати на поталу морському чудовиську. Визволив жертву Персей.

37-40. Семела — дочка фіванського володаря Кадма, коханка Юпітера. Ревнива Юнона порадила Семелі вблагати Юпітера, щоб той з’явився перед нею в усій своїй величі. Смертна Семела згоріла перед лицем Громовержця. Свого сина, Вакха, якого ще не народила Семела, Юпітер доносив у власному стегні.

22. Юпітер, за переказом, проникнув до Данаї у вигляді золотого дощу, після чого вона народила Персея.

13. Нащадок Даная — Персей. Йдеться про його перемогу над горгоною Медузою.

16. Церерин засів . — Церера подарувала своєму вихованцеві Тріптолему зерна пшениці та запряжену драконами колісницю, щоб той навчив людей хліборобства.

26-53. Інах та інші названі тут постаті — річкові боги, які закохались у німф і смертних жінок. Про боротьбу Ахелоя з Гераклом — у «Метаморфозах» (IX, 1—97). Ідейський Лаомедонт — троянський володар, від якого походив Еней, батько Ілії.

13. Цикута — отрута з соку однойменної рослини (цикута, наш болиголов).

41. Нестор — володар Пілосу, найстарший серед греків під Троєю.

61-62. Фемій — співець, про якого розповідається в «Одіссеї» (І, 154, 337 та ін.). Тамір — фракійський співець, що вступив у змагання з Музами; ті перемогли й покарали його сліпотою.

79. Вовну… проколола … — йдеться про т. зв. симпатичну магію: чаклунка проколювала «ляльку» — вовняну подобу того, кому хотіла зашкодити.

9. Доробившись… статку … — тобто необхідного майна, щоб домогтися вершницького стану.

15-16. Золотий перстень на лівій руці — знак вершника.

30. Став він дощем золотим . — Йдеться про Данаю.

35. Сатурн — батько Юпітера, міфічний володар Італії (у греків — Кронос); вірили, що за його часів на землі був «золотий вік».

51-52. Квірін — староіталійське божество; згодом його ототожнювали з родоначальником римлян — Марсом. Далі — божества, що первісно були смертними. Алкід — Геракл.

Елегію написано на смерть Альбія Тібулла, що помер у 19 р. до н. е. Частково (вірші 1 — 42) цей твір переклав також М. Зеров.

4. В лад із журбою … — елегія («жалобна пісня») спочатку була пов’язана з похоронним оплакуванням.

13. Брата Енея ховали … — син Венери Амур (Ерос) доводився Енеєві братом. Юл — син Енея.

16. Юнак — улюбленець Венери Адоніс.

48. У феакійскім краю — в одній із елегій (І, 3) Тібулл згадує, що під час подорожі до Азії захворів на острові Керкіра, що його ототожнювали з островом міфічних феаків.

62. Кальв Гай Ліціній (82–47 до н. е.) — приятель Катулла, оратор і поет.

64. Крові… не пощадив! — Поет Корнелій Галл, потрапивши в неласку до Августа, змушений був накласти на себе руки.

9. Дуб… перший віщун … — у Додоні (Епір) був присвячений Юпітерові дуб; прислухаючись до шелесту листя, жінки-жриці тут виголошували свої віщування.

19. Там побрехеньки … — у Греції критян мали за брехунів.

25. Іасій — критський бог, опікун хліборобів.

26. Іда — тут гора на Криті; інша Іда — біля Трої.

41. Мінос — син Юпітера і Європи, відомий своєю справедливістю міфічний володар Кноса на Криті; після смерті став суддею в підземному царстві.

45. Дочку віднайшла … — Прозерпіну, доньку Церери, викрав Аїд (Плутон).

15. Мова про героїчну тематику, протилежністю до якої є грайлива любовна поезія.

21-22. Овідій зводить тут в одну постать двох Скілл : доньку мегарського володаря Ніса («Метаморфози», VIII, 1-151) і морську потвору, що жила біля протоки між Італією та Сицилією («Метаморфози», XIII, 705–968; XIV, 1-74).