Овидий - Любовні елегії. Мистецтво кохання

39. Гемонія — давня назва Фессалії, знаної своїми чаклунками.

4-6. Слави походів … — військо й політика, зокрема виступи на форумі, площі для народного зібрання, були справами римлян давнього — республіканського — гарту.

9-30. Співець меонійський — Гомер. З Аскри поет — Гесіод, автор поеми «Роботи і дні». Баттіад — Каллімах, вчений і поет з Александрії (III—II ст. до н. е.). Кекропа котурн … — ідеться про грецьких трагіків; котурн — високе взуття трагічних акторів. Арат — грецький поет (III ст. до н. е.), автор поеми про небесні світила. Менандр — найвидатніший представник т. зв. нової комедії (IV ст. до н. е.). Енній — римський епічний поет, творець латинського гекзаметра (III ст. до н. е.). Акцій — римський трагік (II—І ст. до н. е.). Варрон — Публій Теренцій Варрон Атацинський (І ст. до н. е.) — римський поет і вчений-граматик; переклав поему Аполлонія Родоського «Аргонавтика» про походи Ясона, Есонового сина, в Колхіду по золоте руно. Лукрецій — римський поет (І ст. до н. е.), автор поеми «Про природу речей». Тітір, плоди, Енеєва міць … — ідеться про Вергілія, автора «Буколік» («Пастуших пісень»), «Георгік» («Поеми про рільництво») та «Енеїди». Тібулл (І ст. до н. е.) — відомий римський елегік.

34. Таг — ріка в Іспанії (нині Тахо).

11-14. Небесні бої … — йдеться про гігантів, синів Геї (Землі) та Урана (Неба), що почали боротьбу з олімпійськими богами. Олімп, Осса, Пеліон — гори в Фессалії (північ Греції).

23. Пісня … — йдеться про чаклунські заклинання.

30. Той а чи інший Атрід … — Агамемнон і Менелай.

3. В альтанці дів Данаїд … — мова про портик (криту галерею з колонами) храму Аполлона на Палатині; між колонами були скульптурні постаті п’ятдесяти Данаїд, дочок Даная.

25. Ісіда — єгипетська богиня; римські жінки використовували її вшанування для любовних пригод.

32. Гіпполіт — син Тесея і володарки амазонок Гіпполіти; був зразком цнотливості (про нього — див. однойменну трагедію Евріпіда). Пріап — бог родючості, втілення хтивості.

40. Меонійський край — Лідія.

Взірцем для цієї елегії послужила поезія Катулла (III).

7. Філомела — сестра Прокни, дружини фракійського (ісмарійського) володаря Терея. Останній, оволодівши Філомелою, відтяв їй язика, сподіваючись приховати свій злочин. Обидві сестри, щоб помститися, вбили Тереєвого сина Ітіса, за що боги обернули Філомелу на ластівку, Прокну — на солов’я, Терея — на одуда (за іншою версією Філомела стала солов’єм, Прокна — ластівкою, Терей — яструбом).

15. Фокіди юнак — Пілад. Орест і Пілад ще в античні часи були символом вірності й нерозлучності у приятелюванні.

35. Ворона — ненависний птах… Мінерві … — ворона нібито ворогує з совою, присвяченою цій богині.

41. Терсіт — один із ахейців під Троєю; вирізнявся зухвалістю і потворною зовнішністю. Філакієць — володар Філакії Протесілай, що перший ступив з корабля на троянський берег і одразу ж загинув, як це було пророковано, від руки Гектора.

55. Птиця Юнони — пава.

11. Фессалієць — Ахілл.

12. Фебова жриця — Кассандра; перший з мікенських вождів — Агамемнон, правнук Тантала.

7. Гемонієць — Ахілл. Поранивши Телефа, вилікував йому рану іржею свого списа.

20. Мету обгинав … — найнебезпечніший момент кінних перегонів — обігнути мету, тобто не зачепити колесом кам’яного стовпа на повороті доріжки.

22. Меч дерев’яний бере . — Гладіаторові, що з вислугою літ сходив з арени, вручали дерев’яний меч.

1. Грецин Помпоній — приятель Овідія.

11. Еріцина — Венера, від назви гори й міста (Ерік) на північно-західному побережжі Сицилії з храмом Венери.

20. Ложа мого тягарем … — пародійний натяк на «Іліаду» (XVIII, 104), де Ахілл — «тягар землі безкорисний».

1-6. Ідеться про похід Ясона на кораблі «Арго» по золоте руно в Колхіду.

17. Харібда — морська потвора; разом з іншим страховиськом, Скіллою , що жила напроти неї в печері біля протоки між Італією і Сицилією, втягала у вир кораблі й поглинала їх. Хто уникав Харібди, потрапляв до Скілли.