Тарас Шевченко - Кобзар [Вперше зі щоденником автора]

Уваров Сергій Іванович (1816–1868) – петербурзький чиновник, який служив у експедиції державної канцелярії, статський радник. З Шевченком потоваришував наприкінці 1830-х років.

Мурільйо Бартоломе-Естебан (1617–1682) – іспанський художник, автор картин релігійного змісту, портретів, жанрових сцен із зображенням дітей севільської бідноти. З ескізу картини Мурільйо «Свята родина» Шевченко у травні – липні 1858 р. виконав офорт із однойменною назвою (папір, офорт, акватинта, 22х16,5; під зображенням ліворуч офортним шрифтом авторський напис і дата: «С эскиза Мурильо гравир. Т. Шевченко 1858»).

… обедать у Уваровых … – Шевченко був знайомий з усією родиною Уварових ще з кінця 1830-х років: згадуваним раніше С. І. Уваровим, батьком – петербурзьким купцем Іваном Олександровичем (1777–1858), матір’ю – Пелагеєю Іванівною (? – 1839), братами – Іваном (1811–1849) та Олександром (181—1865), якому подарував одну з найраніших своїх робіт – малюнок «Погруддя жінки»; сестрою Пелагеєю (1807–1885).

… милейшей Александре Ивановне . – Йдеться про дружину С. С. Гулака-Артемовського Олександру Іванівну, піаністку й арфістку, виконавські здібності якої високо цінував Шевченко і подарував їй автопортрет із написом: «Олександрі Івановні Гулак-Артемовській на пам’ять. 4 декабря 1860 года».

Служинський (Слюджинський) Франциск Йосипович – гравер, учень відомого російського гравера М. І. Уткіна. Шевченко згадував Ф. Й. Слюджинського в повісті «Художник»; його роботою «Геркулес Фарнежський» користувався як зразком для копіювання; сприяв Шевченкові у виданні серії офортів «Живописная Украина» (1844–1845).

Старик Уваров … – Йдеться про І. О. Уварова.

«Лондон» – готель і трактир на Середньому проспекті Васильєвського острова.

Рембрандт Гарменс ван Рейн (1606–1669) – голландський живописець, особливо шанований Шевченком, якого називали «російським Рембрандтом» за глибоке розуміння виражальних можливостей світлотіні.

Уткін Микола Іванович (1780–1863) – російський гравер, професор Академії мистецтв, керівник гравіювального класу.

Юзефович Віктор Володимирович (1817–1871) – обер-секретар розпорядчого відділу канцелярії Синоду.

… родной брат предателя – киевского Юзефовича . – Йдеться про Юзефовича Михайла Володимировича (1802–1889), колишнього куратора Київського учбового округу, який проявив дворушництво після арешту членів Кирило-Мефодіївського братства.

… к Степановым из Харькова . – Особи не встановлені.

Нікітенко Олександр Васильович (1804–1877) – історик літератури, професор російської словесності; упродовж сорока років – цензор Петербурзького цензурного комітету; знайомий Шевченка із 1840-х років. О. В. Нікітенко народився у Бірюцькому повіті Слобідсько-Української губернії (тепер Воронезької області Російської Федерації), тому Шевченко називає його земляком.

… музыкальный магазин Пеца … – Йдеться про крамницю для музикантів і любителів музики, власником якої був Петц.

… дождавшись Юзефовича с семейством … – Йдеться про В. В. Юзефовича.

Вільбоа Костянтин Петрович (1817–1882) – російський композитор і диригент. Очевидно, йдеться про оперу «Наташа, или Волжские разбойники».

… к Софье Федоровне … – Особа не встановлена.

Ноздровский – член Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим.

… билет для входа в Исакиевский собор … – Освячення Ісаакіївського собору в Петербурзі, збудованого за проектом А. А. Монферрана у 1819–1859 рр., відбулося лише 30 травня 1858 р., а до цього дозволялося його оглядати лише за спеціальними перепустками.

Васильчиков Віктор Іларіонович (1820–1878) – князь, генерал-майор, член будівельної комісії Ісаакіївського собору.

Гур ’ єв Олександр Дмитрович (1786–1865) – сенатор, голова департаменту економії Державної ради, керівник будівельної комісії Ісаакіївського собору.

Обедал с Желяковским у Белозерского … – Йдеться про Е. В. Желіговського і В. М. Білозерського.

… за успех будущего польского журнала «Слово» … – на початку 1859 р. у Петербурзі почала виходити польська газета «Słowo», редагована одним із діячів польського національно-визвольного руху в Росії Йосафатом Огризком. Після публікації в № 15 листа польського історика та ідеолога польського демократичного руху Йоахима Лелевеля (1786–1861) газету було заборонено.