Тарас Шевченко: Кобзар [Вперше зі щоденником автора]

Ґалаґан Григорій Павлович (1819–1888) – український поміщик, один із діячів громадського руху в Україні.

… моего в Москве обретшегося «Еретика», т. е. «Яна Гуса» … – Шевченко одержав від М. Максимовича список частини поеми «Єретик» (227 рядків) і хотів розшукати повний її текст, оскільки оригінал твору знаходився в рукописній збірці «Три літа», конфіскованій у нього під час арешту 5 квітня 1847 р.

Білозерський Василь Михайлович (1825–1899) – один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства, який після проведеного слідства був засланий до Олонецької губернії. У 1861–1862 рр. редагував журнал «Основа», у якому вперше було надруковано багато поезій Шевченка та матеріалів про нього.

Станевич Ян Фердинандович (1832–1904) – учасник польського національно-визвольного руху; із 1850 р. відбував заслання рядовим Окремого Оренбурзького корпусу, де познайомився з Шевченком.

Желіговський Едвард-Вітольд (літературний псевдонім – Антоній Сова; 1816–1864) – польський поет і перекладач. За драматичну поему «Йордан» (1846) у січні 1851 р. був засланий до Петрозаводська, а згодом переведений в Оренбурзьку губернію; знайомство з Шевченком було заочним до 28 березня 1858 р. Шевченко присвятив польському поетові вірш «Подражаніє Едуарду Сові» (1859).

Мокрицький Іван Миколайович (1822 р.) – управитель канцелярії петербурзького обер-поліцмейстера, брат художника А. М. Мокрицького. У Шевченка були добрі стосунки із І. М. Мокрицьким з 1844 р.

Шувалов Петро Андрійович (1827–1889) – петербурзький обер-поліцмейстер (1857–1860), згодом директор департаменту загальних справ, начальник штабу корпусу жандармів, керуючий III відділом.

Лазаревський Василь Матвійович (1817–1890) – російський письменник і перекладач, старший із шести братів Лазаревських (Михайло, Федір, Яків, Олександр, Іван). У 1847–1848 рр. служив чиновником особливих доручень при голові Оренбурзької прикордонної комісії; з Шевченком познайомився 29 березня 1848 р., листувався з ним і матеріально допомагав йому.

… смотреть и слушать живописную лекцию геологии профессора Роде . – Йдеться про лекцію «Оптичні картини до історії утворення земної кори», відомого популяризатора науки професора В. М. Роде, забороненої згодом петербурзьким митрополитом Григорієм.

Заказал фотографический портрет … – Відомий петербурзький фотограф Деньєр Андрій Івановича (Генріх-Йоганн; 1820–1892), з яким Шевченко навчався в Академії мистецтв у К. П. Брюллова, сфотографував поета у шапці. У 1860 р. цю фотографію було використано Шевченком для створення автопортрета (офорта).

Бабст . – Очевидно, йдеться про московського знайомого Шевченка І. К. Бабста.

Лавров Микола Андрійович (1820–1875) – художник-портретист, товариш Шевченка із часу навчання в Академії мистецтв у К. П. Брюллова; М. А. Лавров був одружений на сестрі покійного на той час приятеля Шевченка художника П. С. Петровського Парасці Степанівні Петровській (1825–1902).

Лукашевич Микола Олексійович – знайомий Шевченка, який одночасно з Шевченком відвідував рисувальні класи Академії мистецтв, згодом – начальник декораційного і костюмерного управління театральної дирекції.

Новое здание Эрмитажа … – Новий Ермітаж будувався в 1839–1852 рр.

… мой старый … знакомый … Л. Н. Дзюбин … – Очевидно, йдеться про Івана Львовича Дзюбина (за версією шевченкознавця П. Жура), колишнього студента Харківського університету. Шевченко іноді неточно записував ініціали і прізвища деяких осіб. Так у щоденнику двічі по-різному записані ініціали Дзюбина – «Л. Н.» і «И. Н.» Відомо, що Шевченко подарував І. Дзюбину акварельний автопортрет, на якому той власноручно написав: «Портрет Шевченко, написанный им самим в 1859 году, подарен мне покойным Тарасом Григорьевичем, в память многолетней искренней между нами приязни. О взаимных наших близких отношениях можно читать в составленных Шевченко Записках, напечатанных в журнале „Основа“, 1861-го, если не ошибаюсь, года. И. Дзюбин».

Вечер провел у Семена . – Тобто у С. С. Гулака-Артемовського.

Кокорєв Василь Олександрович (1817–1889) – російський підприємець, колекціонер, публіцист, видавець.

Сошальский – очевидно, це хтось із багатих земляків Шевченка. Можливо, йдеться про К. Г. або Є. Г. Розаліон-Сошальських із Куп’янська Харківської губернії.