Тарас Шевченко - Кобзар [Вперше зі щоденником автора]

Царь помешал . – Очевидно, йдеться про святкові преїзди царя Олександра II в день народження великого князя Володимира Олександровича.

Поручил Каменецкому хлопотать в цензурном комитете … – Клопотання тривало два роки, і Шевченкові було дозволено надрукувати лише те, що було вже опубліковане раніше, тобто видати «Кобзар» 1860 р.

… Анны Яковлевны … – Петрова (дівоче прізвище – Воробйова) Ганна Яківна (1816–1901) – видатна оперна співачка 1830—40-х років, дружина Й. О. Петрова.

… новую драму Желяковского (Совы) … – Йдеться про драму Е. Желіговського «Зорський» (продовження драми «Йордан», 1846).

Смуров С. Г . – власник гастрономічного магазину з рестораном у Петербурзі.

Старов Микола Дмитрович (1823–1877) – викладач історії та російської словесності у 1-му кадетському корпусі й водночас учитель дочки Ф. П. і А. І. Толстих Катерини (після одруження – Юнге). В щоденнику Шевченка за 17 квітня 1858 р. – запис «Ліберального слова» М. Д. Старова.

М. С. Гжесевич – М. С. Кржисевич.

Борель – петербурзький ресторан, відомий за ім’ям його власника.

Остроградський Михайло Васильович (1801–1862) – математик, один із засновників петербурзької математичної школи, академік (з 1830 р.); уродженець Полтавської губернії; знайомий Шевченка ще з періоду до заслання, про що згадується у повісті «Художник».

Жадовська Юлія Валеріянівна (1824–1883) – російська поетеса. Співчутливий запис Шевченка свідчить про те, що він побачив обдаровану особистість, яка була калікою від народження.

Енгельгардт Василь Павлович (1828–1915) – російський астроном, член-кореспондент Петербурзької Академії наук, син П. В. Енгельгардта – колишнього поміщика Шевченка.

… с черниговскими землячками, с Карташевскими . – Шевченко познайомився тоді з Карташевською Варварою Яківною (дівоче прізвище – Макарова; 1832–1902), сестрою вихідця з Чернігівщини, чиновника і журналіста Макарова Миколи Яковича (1828–1892), дружиною сенатора В. Г. Карташевського. В родині Карташевських тоді гостювала тітка В. Я. Карташевської з Чернігівської губернії Ракович Глафіра Олександрівна (1831–1899). Покоївкою Карташевських служила Ликера Полусмакова (1840–1917), з якою хотів одружитися Шевченко. У петербурзькому домі Карташевських часто відбувалися літературні вечори, на яких бували Шевченко та інші українські і російські письменники.

Долгоруков Василь Андрійович (1804–1868) – князь, з 1856 р. – шеф жандармів і головний начальник III відділу, організатор поліційного нагляду над Шевченком після його повернення із заслання.

Тупиця Трохим Семенович (? – 1870) – петербурзький чиновник (начальник відділу інспекторського департаменту), виходець з України.

Громека Степан Степанович (1823–1877) – російський публіцист, автор статей про зловживання поліції; після призначення губернатором у Польщі став консерватором і жорстоким правителем.

… познакомился с стариком Персидским, с декабристом . – Декабриста з таким прізвищем не було. Можливо, йдеться про учасника повстання Чернігівського полку, засудженого на двадцять років каторжних робіт Бистрицького Андрія Андрійовича (1799–1872), який у квітні 1858 р. приїжджав із Могильова-Подільського до Петербурга клопотатися щодо пенсії.

«Весенний вечір» – вірш Шевченка «Садок вишневий коло хати» із циклу в «В казематі», написаний під арештом у Петербурзі орієнтовно 19–30 травня 1847 р. Збереглося п’ять автографів; із них один під назвою «Весенній вечір» (без дати) і другий – під назвою «Майський вечір», датований «1858, ноября 28» (день, коли рукопис подаровано невстановленій особі).

… стихотворение Хомякова . – Вірш О. С. Хом’якова «России» (1854), Шевченком вже записував до свого щоденника 4 вересня 1857 р. під назвою «Кающаяся Россия».

Крилов Олександр Дмитрович (1819–1887) – чиновник Військового міністерства, член Головного військового суду. На лівому полі аркуша біля запису про О. Д. Крилова рукою М. М. Лазаревського дописано: «Известная каналья».

Мей Лев Олександрович (1822–1862) – російський поет, драматург і перекладач; у 1858 р. познайомився з Шевченком, переклав ряд його творів. Вірш «Весенний вечер» («Садок вишневий коло хати… » ) був опублікований у журналі «Народное чтение» (1859. – № 3).