Данте Алигьери - Божественна комедія

116 – 117. Отець усього смертного буття – тобто Сонце. На думку середньовічних астрономів, сонце буває в сузір’ї Близнят з 21 травня до 20 червня. Боккаччо (у примітці до першого рядка «Пекла») наводить слова якогось равеннського старожила, Дантового друга, якому поет незадовго до смерті (тобто до 13 вересня 1321 р.) сказав, що в травні йому сповнилося 56 років. Звідси випливає, що Данте народився в останню декаду травня 1265 р.

134. Кулю цю… – Землю.

139. Там бачив я твою дочку, Латоно… – див. Р. X, 69.

140. Без тінявих тих плям… – без плям на Місяці (див. Р. II, 49 – 148). Тепер Данте бачить зворотний бік Місяця.

142. Гіперіон – син Урана і Геї, батько Геліоса (Сонця).

144. Майя – мати Меркурія; Діона – мати Венери. Поет бачив і навкруг, і поруч (з Сонцем) дану їх дітям путь.

145 – 146. Юпітер став… – Юпітер з його помірним світлом обертається між пекучим сином (Марсом) і холодним батьком (Сатурном). 148. Сім верстали путь… – З восьмого неба поет бачить усі сім планет, кожну із своїм небом.

152 – 153. Нікчемну крапку. – Землю, яку Данте бачить усю, перебуваючи над меридіаном Єрусалима, що лежить, згідно з географічними знаннями поета, посередині населеної суші.

154. На прекрасний зір – на очі Беатріче.

12. Йшло повільніш сонце… – Наближаючись до полудня, сонце сповільнює рух.

25 – 27. Трівія – Діана, богиня Місяця, охоронниця перехресть.

26. Вічним німфам… – супутницям Трівії-Діани, зіркам. 28. Сонце над зірками… – тут Сонце символізує Христа.

30. Як наше сонце – факелам з срібла – тобто як наше сонце освітлює сяєвом небесні зірки (пор. вище. Р. XX, 1 – 6).

57. Полімнії (Полігімнії)… – музи ліричної поезії; сестер… – інших муз.

67 – 69. Біда у хвилях човнику малому… – пор. вище, Р. II, 1 – 15.

71 – 72. Не помітив чарівного саду… – всіх душ восьмого неба.

73. Роза – Діва Марія.

74. Лілеї – апостоли.

88. Красива квітка… – Діва Марія. 91. Пара моїх світел… – моїх очей.

92 – 93. Радісність зорі… – Діви Марії.

95. Вінцевий пломінь… – архангел Гавриїл.

101. Кіфари ніжної… – архангела Гавриїла.

112. Царська мантія… – дев’яте небо, що оточує всі інші небеса.

119. Увінчаного пломеня – Діви Марії.

134. В Вавилонському вигнанні… – на Землі.

139. Той, хто трима ключі такої слави – апостол Петро.

20. Рух найвищого з вогнів… – апостола Петра.

26. У згортках… – у відтінках.

28. О сестро люба і свята! – Звернення апостола Петра до Беатріче.

37. Хай він… – тобто Данте.

46. Бакалавр – звання особи, яка закінчила університет, що давало право на здобуття докторського ступеня.

48. Не висновком – переліком причин. – На університетських диспутах дисертант мав підтвердити доказами захищувані тези.

59. Перший в раті – апостол Петро.

62. Твій славний брат… – апостол Павел (за виразом самого апостола Петра в його другому соборному посланні).

64 – 65. Це сутність… – визначення віри в посланні Павла до євреїв.

82. Докинула любов… – так названо тут апостола Петра.

89. Де камінь самоцвітний… – тобто віра.

93. По шкірі ветхій і новітній… – по пергаментних сторінках книг Старого і Нового завіту.

101. Діла чудесні дальші… – чудеса, про які розповідає Біблія.

126. Куди прудкіше од юнацьких ніг… – За євангельською легендою, до гробниці Христа Петро зійшов першим, випередивши Іоанна.

131. Волею… – до обертання.

137. Ви… – тобто апостоли.

4 – 5. Лють, яка збавля мене кошари… – рідної Флоренції, яку через люту ворожнечу «чорних» і «білих» поет мусив покинути, як виявилось, назавжди.

6. Не знав, що вовча зграя виробля… – Не знав про всякі злочини політичних ворогів Данте.

7. З іншим голосу і вовни статком… – вже посивілим і прославленим як автор «Божественної комедії».

9. В хрещальні, де я світло взнав малятком. – У баптистерії СанДжованні, спеціальному храмі, де відбувався обряд хрещення над усіма флорентійськими малятами.

12. Петро витав у мене над чолом. – 3 вогню, яким апостол оточив поета наприкінці попередньої пісні.

13. Тут хтось наблизився… – апостол Яків.

14. Перший… – апостол Петро (див. Р. XXIV, 19 – 21).