Данте Алигьери - Божественна комедія

17 – 18. Ідуть в Галісью… – мова йде про численних пілігримів, які збираються в Сантьяго де Компостела, в іспанській області Галісії, до гробниці апостола Якова.

24. І страву вславили удвох вони – див. вище, Р. XXIV, 1 – 6.

30. Ти місто наше описав… – у соборному посланні апостола Якова в Новому завіті.

31. Повідай про надії кожну риску – тобто почни мову з Данте про надію, як Петро розмовляв з ним про віру.

32 – 33. Її ж тобі побачить довелось… – За євангельською легендою, тричі Христа супроводили тільки три апостоли – Петро, Яків та Іоанн, в яких богослови вбачали уособлення віри, надії та любові, – цим тлумаченням, як бачимо, і скористався Данте.

38. До тих вершин… – до Петра і Якова, глянути на яких поет не зважувався.

57. Хоч він іще воює із судьбою – хоч він ще живе на землі.

72. Найвищий пана вишнього співець – цар Давид.

80. Святого пломеня… – апостола Якова.

84. До пальм звела… – до мученицької смерті.

91. Ісайя мовив… – див. книгу пророка Ісайї у Старому завіті, LV1, 7.

92. Подвійних шат – блаженство душі і тіла.

96. Твій… брат – апостол Іоанн, що розповідав в «Апокаліпсисі» про блаженство обранців, убраних у білий одяг.

100. Один з тих пломенів… – апостол Іоанн.

101 – 102. Якби схожим став кристал… – 3 21 грудня до 21 січня при заході сонця з’являється над нашим обрієм сузір’я Рака, ховаючися знов, коли сонце сходить. Якби в цьому сузір’ї була зірка така ж яскрава, як цей сонячний пломінь, то протягом місяця уночі було б видно, як удень.

106 – 107. Благодать побачив я з двома… – апостола Якова з Петром та Іоанном.

112. Пелікан – одна з алегоричних назв Христа. За повір’ям, птиця пелікан роздирає дзьобом свої груди і власною кров’ю годує пташат.

112 – 114. Його до Пелікана… – Згідно з євангельською легендою, Іоанн під час останньої вечері лежав на грудях Христа.

122. Навіщо зір в очах… – За легендою, апостол Іоанн живим потрапив на небо. Тому Данте, вдивляючись в його сяєво, марно силкується роздивитися тіло, яке мало б частково затьмарювати силу світла (118 – 119).

127 – 128. Лиш двоє в два убори тут повиті… – Зміст: у Раю мають душу і тіло тільки Христос та Марія, два сяєва, що незадовго перед тим звелись у Палаюче небо (див. вище, Р. XXIII, 85 – 87, 112 – 120).

135. На свист… – на морі команди подаються звичайно свистком.

2. З пломеня… – що йшов від апостола Іоанна.

7 – 8. До чого летить душа твоя… – до чого спрямована твоя любов. Іоанн запитує поета про любов, як Петро і Яків – про віру й надію.

12. Є вплив Ананіїних рук в очах. – Зміст: Беатріче своїм поглядом поверне поетові зір, як, за церковною легендою, Ананія, один з перших Христових учнів, поклавши руки на очі апостола Павла, зцілив його від сліпоти.

16 – 18. Найвищого святого блага храм… – Зміст: уся моя любов спрямована до Бога.

38 – 39. Той, хто мені довів… – деякі коментатори відносять це визначення до Арістотеля, інші ж долучають іще й Платона, щоправда, із знаком запитання.

41. Я благо покажу… – цитата з другої Мойсеєвої книги (Старий завіт).

52. Думки Христового орла… – Тут орел – символ євангеліста Іоанна.

61. Що й сказані слова, й живі поради… – див. вище 16 – 18; 31 – 36.

72. Все зливши морем променистих шат… – заливши всі оболонки очного яблука.

83. Найперша з душ… – Адам.

93. Кому жіноцтво – невістки і доні! – бо коли Адам – батько всіх людей, то кожна заміжня жінка є водночас його дочкою і невісткою – дружиною його сина.

104. В нім… – у твоєму запитанні.

110. Найвищий сад… – Земний Рай.

111. Ця жінка… – Беатріче, що повела Данте з Земного Раю по небесах.

118 – 120. Чотири тисячі і триста два… – Зміст: 4302 роки я пробув у Лімбі, де Віргілій на початку «Пекла» почув від Беатріче прохання проводити Данте по загробному світу.

121 – 123. А поки жив я ще… – Зміст: я жив на землі 930 років.

125 – 126. До незавершеної… вежі… – до горезвісної спроби царя Немврода побудувати Вавилонську вежу, коли було змішано людські мови.

139 – 140. На верху, що на землі єдиний… – Зміст: у Земному Раю я пробув тільки сім годин – від ранку до тієї (сьомої сонячної) години, що йде за шостою.

142. Де сонце мінить чверть. – Зміст: о шостій годині, тобто опівдні, сонце переходить в іншу чверть, на вечір.

10. Чотири світочі – Петро, Яків, Іоанн і Адам.