Данте Алигьери - Божественна комедія

68. Двоє близнюків… – біблійна легенда про Ісава й Якова, які ще до народження сварились один з одним за первородство (пор. вище, прим. Р. VIII, 130 – 131).

84. Унизу – в Лімбі.

85. Поглянь на ту… – на Діву Марію.

94 – 95. Любов, яка нам перша повіла спів… – архангел Гавриїл.

106. Того чекав речей… – слів Бернара.

112 – 114. Дав гілку пальмову Марії він. – Мова йде про Благовіщення.

119. До Августи – до Діви Марії. Кажучи про побожну імперію та її патриціїв, Бернар надає Марії цього титулу римської імператриці.

121 – 123. Отцеві, що ліворуч… – ліворуч від Марії першим у старозавітному півколі сидить Адам.

124 – 126. Отець, що справа… – справа від Марії, першим у новозавітному півколі, сидить апостол Петро.

127 – 130. Той, хто перед смертними часами… – апостол Іоанн, автор «Апокаліпсиса», книги про час тяжкий для церкви, з якою Христос одружився, коли був прибитий цвяхами до хреста й поранений списом.

130 – 132. Вліво ж, поруч з ним… – тобто з Адамом, сидить Мойсей.

133. Анна – мати Діви Марії.

136 – 138. Навпроти ж превеликого отця… – проти Адама сидить Лючія, що являлась від Беатріче підбадьорити Данте на початку всієї поеми і біля входу в Чистилище.

142. На Пралюбов… – на Бога.

43 – 45. Вони звелись… – Зміст: Марія звернула свої очі на вічне пломеніння, недоступне зорові жодного із створінь, незважаючи на всі їх недоречні сподівання.

52. Вістря очей одвертих… – зір яких після повернення під впливом погляду Беатріче став далеко гострішим, ніж був (пор. вище. Р. XXVI, 79).

62. В моїй примарі… – під кінець поеми Данте двічі називає її сновиддям: вперше, коли Бернар каже йому: «Збігають сну твого хвилини» (Р. XXXII, 139), і вдруге тут, уже від себе: в моїй примарі (сонній) обмаль вже вогню є, й жевріє вона.

66. І сплутались Сівілли письмена. – За словами Віргілія, кумейська Сівілла писала свої пророцтва на листі дерев і розкладала це листя на долівці по всій печері. Коли вхід відчинявся, вітер розвіював його, і не можна було відновити змісту Сівіллиних письмен (Ен. III, 441 – 452).

86 – 87. Любов, як в палітурці, добира… – натяк на сказане вище (рядок 66) про Сівіллині письмена.

94 – 96. Забулася ця мить життя мого… – Зміст: у найближчу ж мить за цим видінням воно забулося в моїй пам’яті глибше, ніж встигзабутися в пам’яті людей за двадцять п’ять століть похід аргонавтів, коли Нептун з подивом побачив весло Арго, першого на землі корабля.

115 – 120. В глибокій ясноті… – Зміст: я побачив таємницю триєдиного Бога у вигляді трьох рівновеликих кіл різного кольору. Одне з них (Бог-Син) здавалося відбитком другого (Бога-Отця), ніби веселка (Іріда), народжена веселкою, а третє (Бог-Дух) здавалося вогнем, породженим обома цими колами (за католицькою догмою, Святий Дух виходить від Отця й Сина).

127 – 132. На колі, що відбитий в ньому сяєш… – Зміст: у другому колі, що здавалося відбитком першого, Данте побачив обриси людського обличчя (з нас малюнок).

133 – 134. Мов геометр, який старанно брався за вимір площ і ліній колових… – тобто брався розв’язати завдання квадратури кола.

Скорочення: Ен. – Віргілій, «Енеїда». Метам. – Овідій, «Метаморфози». П. – «Пекло». Ч. – «Чистилище». Р. – «Рай». Римськими цифрами позначається пісня, арабськими – рядок.