Данте Алигьери - Божественна комедія

12. Той шпиль, що появився першим з гір… – тобто апостол Петро між інших «верховин церкви».

13 – 15. І став такий… – став багровий.

22. Той, хто загарбать зважився мій трон… – не раз згадувані в поемі недостойні папи Боніфацій VIII, або Климент V, або Іоанн XXII.

25. Ще й цвинтар мій… – римські катакомби з могилами перших християнських мучеників або, ширше, взагалі весь Рим, святиня католицтва.

26. Лиходій – тобто Люцифер, єдиний вигнанець з раю, бо після нього грішники не мали туди доступу.

36. Коли волала Сила із хреста – тобто під час розп’яття Христового.

41 – 45. Моєю кров’ю… – перелічуються римські єпископи перших віків християнства, що загинули від рук язичників.

48. Ділив на правий і на лівий стан – тобто на приємних папському престолові гвельфів і невгодних гібелінів.

49 – 51. Ні щоб ключі… – ключі святого Петра були зображені на прапорах, з якими війська ходили на війну проти політичних ворогів папи.

52 – 54. Ні щоб лицем… – зображення Петра було на печатках, якими скріплювались важливі папські документи.

58. З Каорсою Гасконь… – звідти походили двоє найближчих наступників Боніфація VIII: Климент V з Гасконі і Іоанн XXII з Каорси (в нашій вимові Кагор).

62. Із Сціпіоном… – проти Карфагена.

68 – 69. Коли ріжком Коза черкає… – у грудні.

76. Зір, не втоплений у вись… – тобто мої, Дантові, очі.

79 – 81. Побачив, що, відколи… – Зміст: Данте побачив, що відколи він вперше глянув на Землю з сузір’я Близнят (див. вище, прим. Р. XXII, 152 – 153), він пересунувся на чверть земного обводу: линучи над першим з сімох, найближчим до екватора кліматним поясом, він від середини населеної суші, тобто меридіана Єрусалима, перемістився до краю, до меридіана Гадеса (нині Кадіса, на півдні Іспанії).

82 – 83. Шлях… Улісса… – Улісс (Одіссей) – славетний герой давньогрецького епосу, воєначальник і мандрівник, який у своїй подорожі з Трої додому, на острів Ітаку, доплив до Геркулесових стовпів (нині Гібралтар).

83 – 84. Берег – узбережжя, де Юпітер, в образі бика, викрав дочку фінікійського царя Агенора Європу, посадивши її собі на спину (Метам. II, 833 – 875). У XIII ст. панувало християнсько-алегоричне тлумачення цього епізоду, як і всіх творів Овідія в цілому.

85. Той куток… – земну сушу (пор. вище, Р. XXII, 152).

86 – 87. Сонце вже випереджало… – більше як на 30; так що значна частка східної частини суші була темна.

98. В Лединім гнізді… – у сузір’ї Близнят (Кастора й Поллукса), народжених з яйця, що його знесла Леда, яку спокусив, в образі лебедя, Юпітер.

99. В найшвидше небо… – у дев’яте, Кристалічне небо, або Перворушій, яке обертається швидше за всі інші складові частини всесвіту.

102. Як з Беатріче став на ґрунт легкий – опинившись у якомусь певному місці.

107. Недвижна – недвижна, за тодішнім уявленням, земна куля.

109 – 111. І небо це вмістилось… – Зміст: дев’яте небо оточене десятим, де живе Бог, Божа мисль, в якій беруть свою енергію (яка запалює), обертаючи Перворушій, любов і чесноти гожі, тобто сила впливів (ангелів), що випромінюються на нижчі планети (див. вище, Р. II, 112 – 113).

117. Як десять… – як число «10» вимірюється числом «5» або «2».

118 – 120. Неважко… – Зміст: незримі корені часу занурені у Перворушій, його видимі гілки розгалужуються в інших небесах і втілюються в русі світил.

136 – 138. Так білу шкіру… – Зміст: так люди обертаються на тварин (білу шкіру чорнять), послухавши чарування чаклунки Цірцеї, прекрасної дочки Геліоса-Сонця, тобто спокушені земними благами.

140 – 141. Помисли, що весь рід ваш… без вожая непевно йде… – бо ні духовна, ні світська влада не виконують свого обов’язку.

142 – 143. Та перш, як в весну… – Рік юліанського календаря довший від сонячного року приблизно на одну соту частку доби і через це відстає від нього за кожні 128 років на один день, так що січень поступово пересувається до весни. Беатріче хоче сказати, що зміна настане скоро. Насправді ж весна має припасти на січень старого стилю через 80 століть.

145. Буря – тобто майбутній рятівник людства.

16. Цятка – своєрідний символ Бога, перша з усіх геометричних фігур, джерело й початок усякого руху.

22 – 25. Мабуть, так само… – Зміст: подібно до того, як Місяць або Сонце названі тут світилами, бувають в охололому мокрому повітрі, тобто в густому тумані, оточені короною променів. На думку Данте, це коло, як і інші вісім, що концентричне оточують його, складається з ангелів, які поділяються на три потрійні сонми.