Данте Алигьери - Божественна комедія

9. Поки долаєм в цих чертогах сходи – тобто підносимося з неба на небо.

14. Що Лев… – у березні – квітні 1300 р. Сатурн був у сузір’ї Лева. 25. В цьому кристалі… – всередині Сатурна, що, за середньовічними уявленнями, обертається навколо Землі.

26. Іменем вождя… – Сатурна, сина Урана і Геї, Юпітерового батька, бога вседержителя, за панування якого на землі був золотий вік.

43. І той… – його ім’я ми почуємо лише з рядка 121 цієї пісні (див. прим. 105).

46. А та… – Беатріче.

53. Я – з тою… – з Беатріче.

61 – 63. У тебе вуші смертні… – і вони не знесли б нашого співу, як очі не знесли б усміху Беатріче.

100. Там – на землі.

105. Хто ти був? – Це П’єр Дам’яно (1007 – 1072), уродженець Равенни, де жив останні роки життя Данте, пишучи свій «Рай»; змалку він був пастухом; учився в Равенні, Фаенці і Пармі. Близько 1037 р. став ченцем у монастирі Санта Кроче ді Фонте Авеллана і незабаром – його абатом; у 1057 р. – кардинал-єпископ в Остії, але через два роки повернувся до свого монастиря. Під кінець життя він із смиренності прибрав собі ім’я Петра Грішника. Автор багатьох богословських творів.

109 – 111. Катрія – височина в центральній частині Апеннін (південно-західний кінець Фельтеронського пасма). На її схилі стоїть монастир Санта Кроче ді Фонте Авеллана.

122 – 123. Петром же Грішником… – Під цим ім’ям П’єр Дам’яно, за переказами, деякий час жив біля Адріатичного моря в монастирі СантаМарія, недалеко від Равенни (прийшов під дах приморського пречистенського дому).

125. Почесну шапку… – кардинальську. (Насправді ж червоний капелюх відзнакою кардинальського сану став лише в середині XIII ст.).

127 – 128. Кіфа (давньоєврейською мовою – камінь) – апостол Петро; сосуд великий Святого Духа – апостол Павел.

141. В нас – на Землі.

14. Люта мста – мста Божа. На який саме факт з бурхливої історії папства тих часів натякає Данте? На брутальне знущання французької вояччини з папи Боніфація VIII у вересні 1303 р.? Чи на «авіньйонський полон пап», який почався в 1309 р.? Чи, може, на щось інше? Гадають, що йдеться про подію, ще ближчу за часом до моменту написання даного місця в поемі, – про загибель Климента V, що сталася 20 квітня 1314 р.; за переказами, зафіксованими в тогочасних хроніках, папа помер начебто з нервового потрясіння від розповіді викликаного з того світу з допомогою якогось «майстра некромантії» духа придворного капелана про те, що він бачив у пеклі вогняне ліжко, приготоване буцімто для папи за його користолюбність і хабарництво. Цей випадок зараз же набрав дуже широкого розголосу в тодішньому католицькому світі, і не дивно, коли Данте, такий же легковірний, як уся сучасна йому Європа, згадав цю пригоду, особливо, як зважити на те, що йшлося про одного з найненависніших йому ворогів.

31. І з неї я почув… – промовляє Бенедикт (480 – 543), засновник ордену бенедиктинців.

37. На тій горі, що висить над Кассіно… – на горі Монте-Кассіно, у Південній Італії; на її схилі лежить місто Кассіно. Колись тамтешні жителі поклонялись Аполлонові, храм якого був на горі.

49. Ромуальдо дельї Онесті (пом. 1027), родом з Равенни, – засновник чернечого ордену камальдолітів; Макарій – або Александрійський, відлюдник, що помер у 404 р., або Великий (пом. 199), або, нарешті, третій Макарій, легендарний романський відлюдник, якого відвідували потойбічні прочани.

51. Що нас… замкнув келарій. – Келарій – чернець, який відав господарством у монастирі.

56. Як світло сонця poзy розкрива… – перша згадка про небесну розу, докладніша мова про яку буде далі, – див. Р. XXX – XXXIII.

62. В останнім небі… – у десятому небі, Палаючому.

70 – 72. Їх бачив Яків-праотець… – посилання на біблійну легенду про сходи, що приснились Якову.

74. Мій устав… – монастирський статут.

82. Над чим в нас церква жадібно дрижить… – тобто над коштовними скарбами, земними благами.

83. Не для рідні та й гірших… – тобто не для родичів духовних осіб і всяких їхніх приятелів.

94 – 95. Йордан роздавсь… розступилось море… – Теперішній розпусті протиставляються біблійні чудеса.

111. На знаку за Тельцем… – на наступному зодіакальному сузір’ї Близнят, де опинився Данте, злетівши у восьме, Зірне небо.

112 – 114. О славні зорі… – сузір’я Близнят. Народжені під його знаком, за тлумаченням тогочасних астрологів, вважалися схильними до «письма, науки й знання».