Данте Алигьери - Божественна комедія

59. За жінку… – за убогість.

61 – 62. Перед судом в єпископальнім залі… – За словами легенди, батько Франціска, П’єтро Бернардоне, незадоволений з його щедрості, звернувся до церковного суду. Перед єпископом і перед батьком Франціск зрікся прав на спадщину і, знявши з себе одяг, повернув його батькові. Це були його «заручини з убогістю».

64. В журбі за першим мужем… – за Христом.

67 – 69. Амікл – рибалка у поемі Лукана «Фарсалія» (V, 121 і далі), який жив на східному березі Адріатичного моря так убого й злиденно, що не злякався Юлія Цезаря, коли той зайшов до нього в хатину з вимогою перевезти його з військом до Італії.

79. Бернард – Бернардо ді Квінтавалле, багатий і знатний мешканець Ассізі, перший послідовник Франціска (1209 р.).

83. Егідій – третій учень Франціска (про другого, П’єтро, Данте, мабуть, не знав, автора «Золотих ключів»; Сільвестр, за середньовічною легендою, ассізький священик, такий жадібний, що здер удруге з Франціска за камінь для відбудови церкви; пізніше він публічно розкаявся і пішов до Франціска в учні.

93. Перший той дає закон… – папа Інокентій III (з 1198 до 1216 р.) затвердив (1210 р.) тимчасовий статут ордену міноритів (францисканців).

97 – 99. Прихильна духа вічного увага… – Папа Гонорій III остаточно затвердив статут ордену (1223 р.).

101. Перед султаном пишним… – У 1219 р. Франціск їздив на Схід, де невдало намагався навернути до християнства єгипетського султана.

106. Між Арно й Тібром на шпилі… – на горі Альвернія у Казентіно.

107. Він у Христа останні взяв печаті… – це так звані стигмати, рани, що, за переказами, виникли на руках і ногах у Франціска, як і в Христа, після палких, екстатичних молитов.

117. Інших мар для тіла не творити – ніж обійми убогості. За переказами, Франціск, умираючи, ліг голим на землю.

118. Яка ж душа була, помисли, та… – тобто Домінік (див. Р. XII).

120. Петрова барка – християнська церква, першим єпископом якої, за переказами, був апостол Петро.

121. Отцем у нас він був благословенним… – заснував домініканський орден, до якого належав і Фома Аквінський.

136. Ти вдоволив бажання, скільки міг… – див. вище, рядки 22 – 26.

139. «Живитимуться…» – див. Р. X, 96, і прим.

3. Жорно те священне… – коло з дванадцяти мудреців.

11. Така ж і кольорами, й кривиною… – над однією веселкою друга, так само забарвлена і концентрична з першою.

13 – 15. Але породжувана основною… – Зміст: поділяючи погляди вчених свого часу, Данте вважав, що в явищі подвійної веселки зовнішня дуга – відбиток внутрішньої, нібито її луна, подібно до мови німфи Ехо, яка, змарнівши з жаги до Нарциса, втратила тіло, так що від неї лишився тільки голос (Метам. III, 246 – 510).

29. Злетіла річ… – душа францисканця Бонавентури.

30. Мов голку компаса притягує Полярна зірка.

32. Того вождя… – тобто Домініка (1170 – 1221), який заснував орден проповідників (домініканців).

46. У тій землі… – в Іспанії.

52. Каларога (ісп. Каларуега) – місто в Старій Кастилії; вона щаслива тим, що в ній народився Домінік.

53 – 54. Захищена великими щитами… – гербами Кастилії і Леону, де в чотирьох частинах щита зображені наперехрест два замки і два леви.

70. З ім’ям Господній – Домінік – латинською мовою означає «господній».

79. Щасливий – значення латинського імення «Фелікс» (італ. Феліче).

80. Йоанна – давньоєврейською мовою (по-італійськи – Джованна) означає: угодна Богові.

83. Остієць – кардинал Енріко ді Суза, з 1261 до 1271 р. єпископ остійський, перед тим – викладач церковного права в Болоньї і Парижі, коментатор Декреталій (пом. 1271); Таддео, або Таддео д’Альдеротто, – флорентієць, славетний лікар (пом. 1295).

88. В престолу… – у папського престолу; Домінік звернувся до папи з своїм проханням 1205 р.

90. Виродок – папа Боніфацій VIII (бл. 1231 – 1303) – римський папа, один з найзапекліших борців за світську владу католицької курії, непримиренним ворогом якого Данте лишався до самої смерті.

93. Десятина – обов’язковий для віруючих податок на користь церкви в розмірі десятої частини всіх прибутків, що частково мав витрачатися на допомогу вбогим.

95. Сім’я двадцяти чотирьох квітів… – під двадцятьма чотирма квітами, що зросли з сім’я віри, поет розуміє двадцятьох чотирьох мудреців, які оточують його подвійним вінком.

100. Єретичний сухостій – альбігойська єресь (див. прим. Р. IX, 67), проти якої люто боровся Домінік.