Данте Алигьери - Божественна комедія

69. Дочка Латони – тобто Діана, богиня Місяця.

82. Одне з них почало… – Це душа Фоми Аквінського, схоластичного філософа і богослова (1225 – 1274) , вчення якого на той час римська церква засуджувала, але згодом воно стало за основу найреакційніших течій у католицизмі («томізму»).

94. Я – в отарі був ягня дрібне… – тобто був ченцем домініканського ордену (пор. далі Р. XII, 31 – 102).

96. Живитимуться всі, хто не схибне… – знайдуть внутрішню досконалість (пор. далі Р. XI, 25, 139).

97 – 99. Альберт з Колоньї (Кельна) – Альберт Великий, богослов і філософ (1193 – 1280), одним з учнів якого був Фома Аквінський.

103 – 105. Граціан – Франческо Граціано, законознавець XII ст., автор так званих «Граціанових декретів», де зроблено спробу узгодити тези церковного й світського права, на що й вказують слова: «Присвятив життя обом правам».

107 – 108. Був тим Петром… – П’єтро Ломбардський, богослов (пом. 1164). У передмові до своїх «Сентенцій» порівнював себе з убогою євангельською удовицею, яка пожертвувала на храм останню лепту.

109 – 111. З нас найгарніше п’ятий промениться… – цар ізраїльськоіудейської держави Соломон (бл. 976 – 935 рр. до н. е.), царював з 960 до 935 р. до н. е., гаданий автор кількох біблійних творів, вважався мудрим. …Юрба людських сердець вгорі на нього мріє подивиться, бо не знає, чи не засуджений він за свої численні гріхи.

115 – 117. Світоч – Діонісій Ареопагіт (I ст. н. е.), якому в часи Данте приписувано твір грецькою мовою «Про небесну ієрархію» невідомого сирійського містика кінця V ст. (можливо, єпископа грузинського походження Петра Івера (див. Р. XXVIII, 130).

118 – 120. Блаженний вогник… – Коментатори не можуть поки що остаточно назвати його ім’я: чи це Павел Орозій (IV – V ст.), автор творів з всесвітньої історії, де він виступав захисником і апологетом християнства, чи Амвросій Медіоланський, чи Лактанцій, чи хтось іще. 125 – 129. Душа свята – Аніцій Боецій (480 – 524), римський філософ-неоплатоник, математик, теоретик музики і державний діяч. Маючи на нього підозру в замаху проти остготського владарювання, Теодоріх (бл. 454 – 521) посадив його до в’язниці у Павії, де він і загинув. У в’язниці написав філософську працю «Про втішання філософією». За середніх віків його безпідставно вважали християнином.

128. Чельдавро – назва церкви св. Петра в Павії, де стеля була вкрита нині майже зруйнованою золотою мозаїкою («Золоте небо»).

131 – 132. Ізідоро Севільський – іспанський богослов та енциклопедист (560 – 636); Беда Вельмишановний – англійський богослов, історик і граматик (674 – 735); Рішар з паризького абатства Сан-Віктор – богослов-містик XII ст.

133 – 138. Сігер Брабантський (бл. 1226 – між 1282 і 1284) – славетний філософ, професор Паризького університету, будівлі якого розташовані в Солом’яному Кутку (назва походить від солом’яних мат, на яких сиділи студенти під час лекцій). Звинувачений в аверроїстській єресі та засуджений паризьким архієпископом і інквізицією, він звернувся до папського суду і прибув в Орв’єто, де його вбив його власний секретар.

140. Дружина Божа – церква.

2. Який нікчемний кожен силогізм… – тобто які мізерні усі ті докази, що спрямовують людську волю на досягнення нікчемних цілей.

4. «Афоризм». – «Афоризми» – назва одного з медичних творів Гіппократа.

25. Од слів: «Живитимуться всі…» – див. Р. X, 96 і прим.

26. Од дальших слів: «Не бачено таких…» – див. Р. X, 114.

35. Двох вожаїв… – тобто Франціска Ассізького, який навчає церкву вірності, і Домініка, що дає їй упевненість у собі.

40. Скажу про одного… – а саме про Франціска Ассізького (1182 – 1226).

43 – 48. Проміж річок Тупіно і К’яшо, що ллє води з невисокої гори Агобйо (Губйо), любої для відлюдника Убальдо, який у XII ст. побудував там свій скит, лежить Ассізі, рідне місто Франціска, розташоване на західних відрогах гори Субазйо, яка шле то спеку, то холод на місто Перуджу, звернуте до неї своєю східною брамою (брамою Сонця). По той бік гори (ззаду) лежать міста Ночера і Гвальдо. Те, що вони слізьми сходять, нісши іго зле, залежить або від холодних вітрів, або, імовірніше, від утисків неаполітанських королів.

50. Сонце світові зійшло… – тобто народився Франціск.

51. Як наше з Гангу нам щоранку сходить… – за середньовічними географічними уявленнями, гирло Гангу лежить на східному краї населеної суші.

53. Ашезі – старовинна назва міста Ассізі.