Данте Алигьери - Божественна комедія

93. Де кров ще й досі хвилі зогріває. – За більшістю давніх коментаторів, натяк на морську перемогу Деціма Юнія Брута (49 р. до н. е.); але новітні дослідники згадують з цього приводу набагато пізніший епізод, що відбувся вже на самому початку другої половини XIII ст., безпосередньо перед народженням Данте: невдалий опір Марселя та інших прованських міст на чолі з останнім місцевим трубадуром Боніфасом де Кастелланом проти нового владаря Карла Анжуйського, який з’явився на півдні сучасної Франції після свого одруження з Беатрісою, дочкою останнього графа Прованського Раймунда Беренгарія IV (пор. прим. Р. VI, 128 – 142), щоб підкорити збройною рукою «свій посаг» і приєднати його до родових земель, ліквідувавши незалежність Провансу. Подія ця, звичайно, більше ніж стародавня пригода, могла імпонувати нашому поетові, хвилювати його, особливо як згадати його ненависть до всіх ворогів єдиної Священної Римської імперії, зокрема до Карла, якого він картав при всякій нагоді.

97. Белова дочка – Дідона (див. вище, Р. VIII, 9), яка своєю любов’ю до Енея зганьбила пам’ять вмерлого свого чоловіка Сіхея, а також Креуси, теж покійної Енеєвої дружини.

100 – 101. Ні зведена дівчина… – легендарна фракійська царівна Філліда, яка жила недалеко від Родопських гір; вона повісилася, коли її наречений, афінський царевич Демофонт, довго не повертався з подорожі на батьківщину.

101. Алкід – Геркулес, прославлений герой давньогрецьких міфів, якому його жінка, ревнуючи до Іоли, дала отруєну одежу кентавра Несса, і Геркулес загинув.

116. Раава – біблійний персонаж, блудниця з філістимського міста Ієрихона, яку християнська церква вшановує за те, що з любові до Бога «єдиного, вічного» (тобто єврейського) вона зневажила земні минущі чесноти – любов до батьківщини й до свого народу – і допомогою шпигунам з війська Ісуса Навіна (який, ставши Мойсеєвим наступником, завойовував «філістимську землю», тобто Палестину) сприяла черговій його перемозі й руйнуванню свого рідного міста.

123. Звитяги, що здобув, прип’явши кисті… – розіп’ятий на хресті. 124 – 125. Славі… Ісусовій… – тобто Ісуса Навіна (див. вище, прим. 116).

128. Того, хто перший встав проти Творця… – тобто проти диявола. 130. Проклята квітка ця… – золотий флорин з викарбуваною на одному боці лілеєю (гербом Флоренції).

134. Звід Декреталій… – старанно вивчаються лише папські декреталії (на той час папи Боніфацій VIII та Іоанн XXII, яких так не любив Данте, випустили шосту і сьому збірку їх), тобто постанови, що регулюють церковне право, на яких духівництво намагається мати якнайбільше вигід.

135. Це на їхніх берегах почуто – з великої кількості додатків, дописів та приміток.

137. Байдужий їм той Назарет… – тобто те, що Палестина під владою магометан. До Назарета, за євангельською легендою, архангел Гавриїл прилітав сповістити Діву Марію, що вона народить Христа.

142. У себе скоро винищать весь блуд – незабаром будуть визволені з-під влади поганих пап, які забувають, що вони «чоловіки церкви», і віддають своє серце жадобі й любові до скарбів.

7 – 9. Зведи, читачу, зір свій на висоти… – Зміст: підведи погляд до небесних сфер і зупини його у точці перетину екватора й зодіаку, де певний рух стрічає рух навпроти, тобто добовий рух світил зі сходу на захід і річний рух планет з заходу на схід.

11. Митець – Бог.

14. Похилий круг – зодіак.

16 – 18. Якби планети йшли не в площі дуг… – Зміст: якби площина зодіаку збігалася з площиною екватора, то сил у небі зникло б вщент немало, бо вплив планет (разом з ними й Сонця) охопив би на Землі тільки вузьку смугу, і на землі загибло б все навкруг, біля екватора від спеки, у помірних поясах – від одноманітності сезонів року, у полярних – від холоду.

28. Природи величавий майордом… – Сонце; майордом – вища службова особа у ранньосередньовічній державі.

31 – 33. Із перехрестям, що списав я вище (див. рядок. 8)… – Перебуваючи у дану пору року, тобто незабаром після весняного рівнодення, недалеко від перетину екватора і зодіаку, сонце наблизилось до тропіка Рака, рухаючись (як поясняв Птолемей) гвинтоподібно, і з кожним днем усе раніше сходило над земним обрієм.

34. І я з ним був… – тобто: я вже вступив у Сонце.

63. Мою суцільну мисль дрібнив на кришку. – Поетова мисль під впливом погляду Беатріче звертається також на навколишнє оточення.