Данте Алигьери - Божественна комедія

Мельхіседек (біблійний священнослужитель) – тип церковника; …той самий, чий син… – міфічний архітектор Дедал, батько Ікара, тип ученого-винахідника й митця.

127 – 129. Круговорот природи… – Зміст: кружіння світил, що впливає на людську природу, виконує своє призначення, не звертаючи уваги на походження людини.

130 – 131. Ще в материній утробі Ісав (з Біблії) не скидався на свого брата-близнюка Якова (пор. нижче, прим. Р. XXXII, 68).

132. Квірин. – Ромул, легендарний перший римський цар, був сином незнаного батька, але вважали його за сина бога Марса.

133 – 135. Народжена природа… – Зміст: потомки були б усім схожі на предків, коли б не втручання небесного промислу.

138. І думку ще одну скажу мою – вивершуючи знання, що ти набув з моєї науки.

145. Призначеного на воєнну славу… – натяк на другого сина Карла II, Людовіка, для якого батько обрав церковну кар’єру.

147. Молитвенику… – Натяк на наймолодшого сина Карла II, Роберта (див. вище, прим. 76 – 78), який полюбляв проповіді та молитви.

1. Клеменца. – Більшість коментаторів, наводячи різні докази, погоджується на тому, що це дочка, а не дружина Карла Мартелла, яка мала таке саме ім’я і була дочкою угорського короля.

2. Скільки зла його сім’ї… – Права його сина Карла-Роберта на неаполітанський трон перехопив дядько, Роберт.

13. Ще блиск себе до нас наблизив… – Куніцца да Романо (1198 – бл. 1279), сестра Едзеліно (див. нижче, прим. 29 – 30), що уславилася своєю непорядною поведінкою (мала трьох чоловіків і багатьох коханців, серед яких був і провансальський трубадур Сорделло, з яким поет зустрівся в Передчистилищі), а на старості звернулася до справ милосердя і в 1265 р. у Флоренції відпустила на волю всіх кріпаків, що дістались їй у спадок від батька й братів.

26 – 27. На землях… – це Тревізанська марка (область), розташована між землями Венеції, з її головним островом Ріальто, і горами, з яких стікають річки Брента й П’ява.

28. Не така й велика… – невисока гора з замком Романо.

29 – 30. Факел – падуанський тиран Едзеліно да Романо (1194 – 1259). Існували перекази, що його матері наснилося, ніби вона народила запалений факел, який попалив усю Тревізанську марку.

37. А цей… – тобто Фолько Марсельський (див. далі 67 – 142).

40. Цей сотий рік зросте у п’ять разів – п’ять разів, у розумінні багато разів, настане, як нині (1300), останній рік століття.

42. Друге… життя… – посмертну славу.

44. Між Тальяменто зі сходу й Адідже з заходу – в Тревізанській марці.

46 – 48. Зміст: ворожі імперії падуанці біля вірної Генріхові VII Віченци, яку вони обложать, заповнять своїми тілами і кров’ю болото Баккільйоне (в твані інакшою водою підпливе), бо проти них виступить імперський намісник Кангранде делла Скала (в 1314 р.).

49 – 51. Де збіглись води в Сілі та Каньяні… – в Тревізо, де безтурботно править Ріццардо або Ріккардо да Каміно, якого підступно вб’ють в 1312 р. З його тестем Ніно ді Вісконті поет відновив давню дружбу в Передчистилищі (Ч. VIII, 52 – 84), а в колі гнівливих чув гарні слова про його батька – «добряка Герардо» (Ч. XVI, 124 і далі).

52 – 60. Зло таке учинить пастир нечестивий… – Алессандро Новелло, єпископ міста Фельтро, видасть гвельфам феррарських емігрантів, які звірилися на його слово, і їх буде страчено (1314).

54. Мальта – папська в’язниця (загальна назва).

61 – 63. Престоли – ангельський чин (див. далі Р. XXVIII, 104).

67. Інша радість… – інша радіюча душа. Це – Фолько (Фолькет) Марсельський, провансальський трубадур, виходець з купецтва, який, втративши під старість усіх своїх титулованих і вінценосних покровителів, особливо покровительок, став ченцем, а з 1205 р. єпископом тулузьким; виступав як один з найлютіших переслідувачів альбігойців (жорстоко придушений в 1209 – 1229 рр. «єретичний» рух безправних і убогих народних мас у Південній Франції). Вмер 1231 р.

72. Унизу – у Пеклі.

77. Кожне полум’я благословенне… – серафими.

82 – 87. Найбільший діл… – Зміст: Середземне море так далеко заходить на захід, що небесне коло, яке становить в його західній частині крайнебо, у східній частині стає меридіаном. Середньовічна географія вважала, що воно поширюється на 90 градусів довготи.

88 – 90. Марсель, де жив Фолько, лежить посередині між гирлами Ебро і Магри.

91 – 92. Місто Буджея (араб. Беджая) на африканському березі лежить майже на одному меридіані з Марселем.