Данте Алигьери - Божественна комедія

71 – 72. Геллеспонт… – Персидський цар Ксеркс, навівши мости, з величезним військом, єдиний в античну епоху, перейшов Геллеспонт (нині Дарданельська протока) і вторгнувся в Грецію (в 480 р. до н. е. ). Зазнавши поразки, він під час втечі переплив його назад у рибальському човні.

73 – 74. Герой грецької легенди Леандр, який жив у Абідосі, на азіатському березі Геллеспонту, щоночі перепливав протоку, щоб побачитися з Геро, своєю коханою, яка жила на європейському березі, в Сесті. Якось одної ночі, перепливаючи Геллеспонт, він потонув.

76 – 77. Усміх цей… в такій місцині – тобто посеред Земного Раю, назавжди втраченого для людства.

85 – 87. Данте, пам’ятаючи сказане Стацієм (Ч. XXI, 46 – 54), дивується, побачивши воду і вітер у Земному Раї.

97 – 108. Згідно з Арістотелевою фізикою, вологою парою породжуються атмосферні опади, а сухою парою – вітер. Мательда пояснює, що випари води й землі йдуть знизу вгору з теплотою (під впливом сонячного тепла). На горі ж Чистилища од брами аж до саду на шпилі немає вітрів. Тут відчувається тільки рівномірний круговорот земної атмосфери зі сходу на захід, що виникав через обертання Першого Рушія, тобто дев’ятого неба, яке приводить у рух замкнені в ньому вісім небес.

121 – 133. Потік, що тече в Земному Раї, поділяється на два (двома річками далі протіка). Вліво струмує Лета, яка знищує пам’ять про вчинені гріхи: вправо – Євноя («добра пам’ять»), що воскрешає в людині спомин про всі її добрі діла.

28 – 30. Зміст: «Якби Єва не скинула з лиця покрову слухняності, я б теж жив у цьому раї».

37. Святі дівчата – музи.

40. Гелікон – гора муз, де течуть джерела Гіппокрена і Аганіппа, які дають натхнення поетам.

41. Уранія (небесна) – муза небесної науки (астрономії). Данте згадує її тому, що дальша дія його поеми відбувається на небі.

43 – 50. Тут починається алегорична процесія, що зображає християнське святе письмо. Світники – сім дарів Духа Святого.

60. Так повільно, що їх догнали й молоді б жінки. – За тих часів недавно одружені жінки ходили, мабуть, дуже повільно, щоб додержати скромності й серйозності або, можливо, щоб не попсувати вбрання чи прикрас.

78. Перев’язь – Делії, а Сонцю – лук. – Згідно з античною міфологією, з веселки зроблено перев’язь у богині Місяця (Діани – Делії) і лук у бога Сонця (Аполлона).

83. Двадцять чотири діди – книги Старого завіту (крім пророків) або, за іншими тлумаченнями, старі, згадувані в «Апокаліпсисі».

92. Четверо тварин – чотири Євангелія.

96. Стоокому Аргусові Юнона доручила невсипуще стерегти Іо, кохану Юпітера, але хитрий Меркурій розповідями про пригоди німфи Сірінги приспав Аргуса і вбив його (Метам. І).

100 – 105. Читай Єзекіїля… – Опис подібних чотирьох крилатих тварин подано в книзі пророка Єзекіїля (Біблія) і в «Апокаліпсисі» Іоанна (Новий завіт). У Єзекіїля у них чотири крила, у Іоанна – шість, як і у Данте.

106. Святковий повіз – колісниця, що символізує християнську церкву.

107. Грифон (лев з орлиними крилами і орлиною головою) – алегорія боголюдини, Ісуса Христа.

116. Октавіан – див. прим. Ч. VII, 6.

118. Сонця повіз… – див. прим. Ч. IV, 72.

121 – 129. При правім колесі ішло три жінки. – Праве колесо – Новий завіт. При ньому три «богословські» чесноти: червона – любов, зелена – надія, біла – віра.

130 – 132. Ліворуч… четверо жінок. – Ліве колесо – Старий завіт. Чотири жінки – чотири «основні» («природні») чесноти античного світу: мудрість, справедливість, мужність і поміркованість. З них у мудрості – три ока, якими вона оглядає минуле, теперішнє і майбутнє.

133 – 141. Йшло двоє… старих – Один уособлює «Діяння апостолів», приписувані апостолові Луці, за переказами – лікареві, тому й одягнутому, як учень школи грецького лікаря Гіппократа. Другий – «Послання апостола Павла», якого завжди зображували з мечем.

142 – 144. Ще бачив скромних чотирьох дідів – «Послання» апостолів Іакова, Петра, Іоанна і Іуди.

144. Самотній в даль проникливо глядів. – «Апокаліпсис» Іоанна.

154. Біля корогов – біля семи світників.

1 – 7. Зміст: «Коли це семизір’я в вищім небі (сім світників, що зійшли з десятого неба, нічого не беручи на себе, окрім гріха), яке зійшло вказувати усім учасникам процесії, що саме треба їм робити, подібно до того, як нижче семизір’я восьмого неба (Малий Віз з його Полярною зіркою) вказує весляреві дорогу на морі – спинилося…»