Валентин Кудрицкий - Квітка кохання
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - Квітка кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Квітка кохання
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2011
- Город:Київ
- ISBN:978-966-2398-10-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 2
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Квітка кохання: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квітка кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом "жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
Квітка кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квітка кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Будуть рік брикатися,
От вам, люди, й справедливість,
Як тут не пишатися?
4.5.1976 р.
КРАЇНА ДУБІВ
Наш лад нагадує мені
Завжди чомусь пісні сумні,
І хочеш того ти чи ні,
А мусиш ті співать пісні.
Що головні дуби заграють,
То всі й підспівувать їм мають.
Отож, уже і доспівались,
Що в дурнях майже всі остались.
Бо дуб, отой, що диригує,
Крім себе інших він не чує.
5.11.1988 р.
МЕНІ Б ТАКУЮ ДІВЧИНУ. .
Такую б дівчину, побий мене Гриць,
Я б всю зцілував би – від ніг до суниць!
І в Місячне небо, як світяться зорі,
Від щастя кричав би, як гуси надворі.
17.10.1988 р.
ЯК ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТИ
Як цвіте картопля і приходить ніч,
За селом у батька стоголоса річ.
Ось перепелиний, ось кричать стрижі,
Ось із гаю чути голос солов’їв.
Вийду я тихенько з хати у свій двір,
Притаюсь і слухаю з поля той ефір.
Як в садку шепоче з вітром осокор,
Що зігнувсь над тином, ніби пан сількор.
Слухав, як кохалися у гаях хрущі
І всю ніч сміялися весело кущі.
Слухав я те поле, поле дивних мрій
І чомусь хотілося вирости мерщій.
Бо хотілось дуже цей пізнати світ,
Від якого в захваті був я стільки літ.
Там, де над полями плавали віки –
Бігав я до ранку і туди, й сюди.
Так мені хотілось про оте все знать,
Де віки блукають і чому не сплять?
А гаї шушукали, а гаї гули,
Мов попереджали:
– Хлопче, не спіши.
Ще устигнеш, братику, руки увірвать,
Ну а поки підемо баю, баю – спать.
Пам’ятаю, якось стрів мене дідусь
З люлькою, з усами, зібганий картуз;
Подивись на мене і сказав: – Сідай.
Хочеш довго жити, то запам’ятай:
Бачиш, ген, у лузі косять косарі,
Що до них так Сонечко тягне пазурі.
Хочеш, аби Сонце їх не обпекло,
Занеси, будь-ласка, їм води відро!
Бо якщо ти хочеш в світі довго жити,
То добро потрібно все життя творити.
І чим більше людям зробиш ти добра,
То і сам ти житимеш довше у віках.
6.1.1988 р.
МУХОМОРИ – ІДЕАЛИ
При орденах і при медалях
Сидів могутній мухомор,
Якому цяцьки ті чіпляли,
За те, що він в законі «вор».
О, ви могутні мухомори,
Простого люду вороги.
Як ви могли тягнуть з комори,
Те, що не клали ви туди?
А ваші спільники-поганки –
Нікчемні, кручені панки –
За вами сунулись, як танки,
Щоб їм також хоч щось дали,
І теж, що бачили, тягли.
2.12.1988 р.
ШКІЛЬНОМУ ТОВАРИШУ
Малюку Миколі
Як зацвіло й защебетало
І заспівали солов’ї,
Тебе, мій братику, не стало,
Закрились віченьки твої.
А вчора ти ще посміхався
І, як ніколи, жартував,
Й куди ж це ти від нас зібрався,
У кого дозволу питав?
Ти не воскреснеш вже ніколи,
Тому й не варто сльози лить.
Прощай, товариш мій Миколо!
Хай душу Бог твою хранить!
8.8.1988 р.
ЯКЩО ДІВЧИНА ПОГЛЯДАЄ
Якщо дівчина поглядає,
Значить, вона тебе шукає.
8.8.1988 р.
Я ЛЮБЛЮ УРАГАНИ
Я люблю урагани,
Коли листя шумить,
Як сміються Світлани,
Як у небі гримить.
Як співають дівчата,
Йдучи з праці в село,
Як щебечуть курчата,
Як сипнеш їм пшоно.
Я люблю нашу Неньку
І тополі живі,
Що стоять по Вкраїні
Скрізь, немов вартові.
19.10.1988 р.
ХЛОПЦІ, SОS
Пливуть на мене океани
З-під брів дівочих. Хлопці, SОS!
Готовте всі свої банани,
Ховайте мідний купорос!
Пливе над полем бабське літо,
Каштани падають на брук,
Й летить осінній день над світом –
Найбільший витвір Божих рук.
А я стою і заглядаю
У глибину тисячоліть,
Звідки Богині визирають
Щоб нас коханням напоїть
13.3.1978 р.
АКАДЕМІКИ І ПОЕЗІЯ
Академіки-поети
Знають, що таке сонети.
У них рими солоденькі,
Як дівчата молоденькі.
А як вірш який напише,
То той вірш на ладан дише.
Будеш думать ціле літо,
Де й куди його подіти?
Бо вірші в поета того –
Ні про що і ні про кого.
12.12.2002 р.
ПОЕТАМ
Люблю Ронсара за відвертість,
За те, що він любив жінок,
Що ладен був служить він кожній,
Яка відкриє свій… пупок.
І хоч прожив він небагато,
Але по-лицарськи прожив,
Бо ні одній він не відмовив,
І кожну з гідністю любив.
Люблю Єсеніна за ніжність,
Що у жінках теж тяму мав,
І кожній жінці, замість квітів,
Своє натхнення дарував.
Люблю я Сашу за сміливість,
За те, що міг він у гаю
І мамці, й доньці-гімназистці
Сказать при всіх: – Я вас люблю!
Люблю Висоцького – поета,
Що так Марину вмів любить,
Що міг за секс по телефону
Весь свій аванс проговорить.
Люблю і Сільву за відвертість,
Що не соромилась кохать,
Читать дальше
От вам, люди, й справедливість,
Як тут не пишатися?
4.5.1976 р.
КРАЇНА ДУБІВ
Наш лад нагадує мені
Завжди чомусь пісні сумні,
І хочеш того ти чи ні,
А мусиш ті співать пісні.
Що головні дуби заграють,
То всі й підспівувать їм мають.
Отож, уже і доспівались,
Що в дурнях майже всі остались.
Бо дуб, отой, що диригує,
Крім себе інших він не чує.
5.11.1988 р.
МЕНІ Б ТАКУЮ ДІВЧИНУ. .
Такую б дівчину, побий мене Гриць,
Я б всю зцілував би – від ніг до суниць!
І в Місячне небо, як світяться зорі,
Від щастя кричав би, як гуси надворі.
17.10.1988 р.
ЯК ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТИ
Як цвіте картопля і приходить ніч,
За селом у батька стоголоса річ.
Ось перепелиний, ось кричать стрижі,
Ось із гаю чути голос солов’їв.
Вийду я тихенько з хати у свій двір,
Притаюсь і слухаю з поля той ефір.
Як в садку шепоче з вітром осокор,
Що зігнувсь над тином, ніби пан сількор.
Слухав, як кохалися у гаях хрущі
І всю ніч сміялися весело кущі.
Слухав я те поле, поле дивних мрій
І чомусь хотілося вирости мерщій.
Бо хотілось дуже цей пізнати світ,
Від якого в захваті був я стільки літ.
Там, де над полями плавали віки –
Бігав я до ранку і туди, й сюди.
Так мені хотілось про оте все знать,
Де віки блукають і чому не сплять?
А гаї шушукали, а гаї гули,
Мов попереджали:
– Хлопче, не спіши.
Ще устигнеш, братику, руки увірвать,
Ну а поки підемо баю, баю – спать.
Пам’ятаю, якось стрів мене дідусь
З люлькою, з усами, зібганий картуз;
Подивись на мене і сказав: – Сідай.
Хочеш довго жити, то запам’ятай:
Бачиш, ген, у лузі косять косарі,
Що до них так Сонечко тягне пазурі.
Хочеш, аби Сонце їх не обпекло,
Занеси, будь-ласка, їм води відро!
Бо якщо ти хочеш в світі довго жити,
То добро потрібно все життя творити.
І чим більше людям зробиш ти добра,
То і сам ти житимеш довше у віках.
6.1.1988 р.
МУХОМОРИ – ІДЕАЛИ
При орденах і при медалях
Сидів могутній мухомор,
Якому цяцьки ті чіпляли,
За те, що він в законі «вор».
О, ви могутні мухомори,
Простого люду вороги.
Як ви могли тягнуть з комори,
Те, що не клали ви туди?
А ваші спільники-поганки –
Нікчемні, кручені панки –
За вами сунулись, як танки,
Щоб їм також хоч щось дали,
І теж, що бачили, тягли.
2.12.1988 р.
ШКІЛЬНОМУ ТОВАРИШУ
Малюку Миколі
Як зацвіло й защебетало
І заспівали солов’ї,
Тебе, мій братику, не стало,
Закрились віченьки твої.
А вчора ти ще посміхався
І, як ніколи, жартував,
Й куди ж це ти від нас зібрався,
У кого дозволу питав?
Ти не воскреснеш вже ніколи,
Тому й не варто сльози лить.
Прощай, товариш мій Миколо!
Хай душу Бог твою хранить!
8.8.1988 р.
ЯКЩО ДІВЧИНА ПОГЛЯДАЄ
Якщо дівчина поглядає,
Значить, вона тебе шукає.
8.8.1988 р.
Я ЛЮБЛЮ УРАГАНИ
Я люблю урагани,
Коли листя шумить,
Як сміються Світлани,
Як у небі гримить.
Як співають дівчата,
Йдучи з праці в село,
Як щебечуть курчата,
Як сипнеш їм пшоно.
Я люблю нашу Неньку
І тополі живі,
Що стоять по Вкраїні
Скрізь, немов вартові.
19.10.1988 р.
ХЛОПЦІ, SОS
Пливуть на мене океани
З-під брів дівочих. Хлопці, SОS!
Готовте всі свої банани,
Ховайте мідний купорос!
Пливе над полем бабське літо,
Каштани падають на брук,
Й летить осінній день над світом –
Найбільший витвір Божих рук.
А я стою і заглядаю
У глибину тисячоліть,
Звідки Богині визирають
Щоб нас коханням напоїть
13.3.1978 р.
АКАДЕМІКИ І ПОЕЗІЯ
Академіки-поети
Знають, що таке сонети.
У них рими солоденькі,
Як дівчата молоденькі.
А як вірш який напише,
То той вірш на ладан дише.
Будеш думать ціле літо,
Де й куди його подіти?
Бо вірші в поета того –
Ні про що і ні про кого.
12.12.2002 р.
ПОЕТАМ
Люблю Ронсара за відвертість,
За те, що він любив жінок,
Що ладен був служить він кожній,
Яка відкриє свій… пупок.
І хоч прожив він небагато,
Але по-лицарськи прожив,
Бо ні одній він не відмовив,
І кожну з гідністю любив.
Люблю Єсеніна за ніжність,
Що у жінках теж тяму мав,
І кожній жінці, замість квітів,
Своє натхнення дарував.
Люблю я Сашу за сміливість,
За те, що міг він у гаю
І мамці, й доньці-гімназистці
Сказать при всіх: – Я вас люблю!
Люблю Висоцького – поета,
Що так Марину вмів любить,
Що міг за секс по телефону
Весь свій аванс проговорить.
Люблю і Сільву за відвертість,
Що не соромилась кохать,
Читать дальше
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Похожие книги на «Квітка кохання»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квітка кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Люба Клименко
Кемерон Доукі
Олександр Гаврош
Галина Горицька
Галина Горицька
Валентин Чемерис
Отзывы о книге «Квітка кохання»
Обсуждение, отзывы о книге «Квітка кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.